«Музична вітальня Василя Барвінського» – дещо незвичний, але цікавий формат концерту у Львівській національній філармонії, що був започаткований на день народження композитора – 20 лютого. Творці проєкту намагались створити затишну атмосферу салону в поєднанні музики, живопису та світлотіні, що їм, власне, і вдалось. Враженнями від виконаної піаністкою Віоліною Петриченко, сопрано Софією Соловій та Струнним квартетом «Фенікс» програми у рецензії на «Збручі» поділилась Анна Кузик. 

Ще одним цікавим елементом концерту стала роль самих музикантів, що не тільки виконували музику, а й модерували концерт. Погодьтеся, що слухачі звикли до мовчазних виконавців. Звісно, розщеплювати себе на виконавця та модератора досить складно з огляду на низку проблем: хвилювання, власне налаштовування на лад та настрій композиції, зменшення концентрації уваги. А втім, таке розбавлення особистими коментарями музикантів щодо їхнього ставлення до музики Барвінського, створює живу атмосферу діалогу й зменшує відстань між слухачами й виконавцями.

Родзинкою концерту та цікавим за своїм складом став твір для скрипки, сопрано та фортепіано “Пісня пісень” – тонка психологічна композиція на слова В. Маслова-Стокоза. Просвітлена, пейзажна лірика, наповнена ніжністю й бажанням, вдало перепліталась з музикою, де Барвінський дуже ясно змальовує звуковий пейзаж “сутені літньої ночі” з відблисками зірок у партії фортепіано та легким подихом вітру – в скрипки Миколи Гавʼюка. Інструментальна частина композиції виконує не тільки живописну роль, а й супроводжує вмістилище почуття – людський голос, сопрано Софії Соловій, у всіх психологічних змінах стану ліричної героїні. 

Читати повний матеріал

Фото: Віталій Грабар