Перший січневий фестиваль у Львівській національній філармонії задав стрій для наступного концертного року. І робив це через музику Йоганна Себастьяна Баха, яка, як виявилось, зовсім не потребує дистанції у століття.

З 8 по 15 січня фестиваль Bach Contemporary став маніфестом співприсутності й діалогу між епохами. Тут бароко зустрічалося з романтизмом, імпресіонізмом і сучасною музикою, а звук — із кольором, тілом і живою дією. Делікатне кураторство фестивалю його артдиректоркою Оленою Мацелюх додавало кожній концертній програмі камерного та вишуканого звучання.

Фестиваль відкрився програмою «Пори року», у якій органістка й ініціаторка Bach Contemporary Олена Мацелюх разом зі скрипалькою Мартою Герегою та Академічним камерним оркестром «Віртуози Львова» під орудою Сергія Бурка створили багатошарову подію. Живопис частої гості подій, мисткині Ольги Куц, народжувався просто на очах слухачів, реагуючи на Баха, Вівальді, на їхні вибагливі ритми і концертні паузи.

Наступного дня фестиваль перемістився у фоє філармонії — більш інтимний простір, де звук і слухач опиняються значно ближче одне до одного. Проєкт «Барокова фреска» об’єднав флейту Зої Ходан і клавесин Юлії Сасюк у програмі, що охопила італійську, німецьку та французьку барокові школи. У поєднанні з живописом у реальному часі цей концерт апелював до старої барокової ідеї — музика як мистецтво афектів, здатне напряму торкатися емоцій.

Того ж вечора у філармонійному фоє відбувся фортепіанний речиталь Віталія Дворового. Його програма з особливою внутрішньою напругою поєднала творчість Баха, Шопена, Брамса з Лятошинським і Сильвестровим.

Тим часом суботній вечір подарував слухачам зустріч зі скрипкою Марти Гереги та фортепіано Юрія Данилова. Моцарт і Шуман тут звучали напрочуд живо, а рафінована лірична музика українця Віктора Косенка природно вписалася в цю розмову. Фіналом стала фантазія Франца Ваксмана на теми з «Кармен» — твір, який додав вечору несподіваної театральності.

Концерт «Світло крізь час» став одним чи не найбільш різноплановим у програмі фестивалю. Поруч із Бахом і Дебюссі звучала музика українських композиторів — від Анатолія Кос-Анатольського до Оксани Герасименко, а також прем’єра нового твору Лариси Іваненко «В обіймах вітру» (перекладення для флейти та фортепіано). Андрій Карпяк, Наталія Самострокова та Ірина Кірчанова зуміли зібрати з різних стилів і епох єдину, дуже людяну інтонацію у майстерній інтерпретації.

Окреме місце у фестивалі посів вечір Espressione, присвячений Шопену й Равелю. Два роялі, за якими були Віталій Дворовий та Христина Бенюк, подарували слухачам програму, що закликала до концентрації й довіри.

Фінал фестивалю вийшов за межі звичного «підсумку». Попри холоднечу за вікном та у домівках львів’ян, які останній тиждень потерпають від частих вимкнень світла, на закритті Bach Contemporary звучала дуже тепла музика. У затишному діалозі органу Олени Мацелюх та оркестру «Віртуози Львова» під диригуванням Мирона Юсиповича публіка відкривала для себе рідкісний твір, концерт Ганса Андре Штамма. А далі два неймовірно актуальні твори нашого сучасника Олександра Гоноболіна — зокрема «Свічка, котра догорає», присвячена жертвам російського обстрілу Львова 4 вересня 2024 року — повернули фестиваль у наше болюче теперішнє.