Бароко+. Медитативне бароко

Виконавці:

• Дмитро Запорожан, контратенор
• Іванна Гетто, арфа

Програма:

• Джон Доуленд (1563-1626)
  • “I saw my lady weep” («Я бачив, як моя леді плаче») 
  • “Flow my tears” («Лийтеся, мої сльози»)
  • “Come again, sweet love doth now invite” («Прийди знову, солодка любов кличе мене») 
  • “Say, love, if ever thou didst find” («Скажи, Любове, чи траплялося тобі коли-небудь знайти») 
• Джуліо Каччіні (1551-1618). “Amarilli, mia bella” («Амаріллі, моя красуне») зі збірки «Нова музика»
• Антоніо Вівальді (1678-1741). “Piango, gemo” («Плачу, стогну») з кантати для контральто “Piango, gemo, sospiro e peno” («Плачу, стогну, зітхаю і страждаю»), RV 675
• Алессандро Страделла (1644-1682). “Pieta, Signore” («Змилуйся, Господи»)
• Антоніо Кальдара (1670-1736)
  • “Sebben crudele” («Хоч ти й жорстока») 
  • “Selve amiche” («Приязні гаї») 
• Джованні Баттіста Перголезі (1710-1736). “Quae maerebat et dolebat” («Як горювала та страждала» … Милосердна Мати…») з кантати “Stabat Mater”
• Георг Фірідріх Ґендель (1685-1759)
  • “Dignare” («Сподоби, Господи») з ораторії «Тобі Бога хвалимо», HWV 283
  • “Chi sprezzando il Sommo Bene” («Хто зневажає Найвище Благо») зі «Страстей за Брокесом», HWV 48
• Ґотфрід Штельцель (1690-1749) – Йоганн Себастьян Бах (1685-1750). “Bist du bei mir” («Поки ти зі мною») з нотного зошита Анни Магдалени Бах, BWV 508
• Анонім. Кант “Через поле широкеє”.

Друга фестивальна подія не лише запрошує зловити момент, а й затриматися в ньому. Торкнутися ніжної душі епохи — її віри. Адже поряд з усіма мирськими пристрастями людина бароко покладалася на Бога. Та, втомившись від виру пристрастей і контрастів, шукала спокою у стінах храмів. Фестиваль пропонує зануритися у барокову медитативну музику сучасному слухачу, провідниками до якої стануть рідкісний високий чоловічий голос — контратенор — та інструмент, який протягом століть набув асоціації зі спокоєм гармонією, — арфа.

Спеціально відібрані зі старовинних збірок твори Ренесансу та Бароко прозвучать у драматургії, яка від світу людських прикрощів та насолод — меланхолійних пісень англійського майстра ліри та пера Джона Доуленда — проведе до катарсису молитов у музиці Вівальді та Перголезі. Щоб врешті-решт подарувати відчуття піднесення та внутрішнього світла у номерах з ораторій та Страстей Генделя.

Це лагідне запрошення до знайомства зі старовинною музикою у справжній архітектурній перлині українського бароко —  Соборі Святого Юра на Святоюрській горі