“Цьогоріч конкурсний твір мусить бути спеціально написаним у 2023 році й не мати публічного виконання. Це – базова умова для авторитетних європейських композиторських конкурсів, тому що конкурс, окрім функції того двигуна, який запускає творчий процес, завжди повинен давати можливість учаснику проявити себе”, – Богдан Сегін, виконавчий директор Композиторського конкурсу імені Мирослава Скорика (Bohdan Sehin).

Конкурс імені Мирослава Скорика є досить молодим. Він перейняв досвід інших європейських престижних подій цього типу. Формуючи положення у 2021, в першу чергу я переглядав конкурси, які на території України існували: не той час, два роки тому — це конкурс Лятошинського, в них дуже якісне положення і продумані концептуальні речі в плані організації процесу, також я орієнтувався на закордонні конкурси: насамперед на польські. Це Конкурс Лютославського в Варшаві, в Кракові — Пендерецького. Врахував також досвід українських премій імені Людкевича та Ревуцького. Так і сформувалось наше Положення. Перший конкурс в нас був дуже демократичний: ми приймали твори, які вже мали виконання і були написані протягом 5 років до оголошення конкурсу. Це мій цілеспрямований акт впливу на українське композиторське середовище задля його максимальної активізації, адже могли подаватися і щойно випускники музичних академій або автори з серйозним багажем. 

Для нас було дуже важливо запустити цей “двигун”, я б це навіть назвав це професійним азартом. Оскільки поява такого композиторського конкурсу симфонічної музики з проведенням регулярно, раз на два роки — це хороший ритм. Справді, як на мене, нам вдалось задумане: було подано багато партитур різного плану.