«Справжній аристократ духу, особистість дуже незалежна і не підпорядкована жодним штучним уявленням про характер українства, хоч і в найглибшому своєму єстві повністю відданий ідеї служіння цій нації, Барвінський до сьогодні залишається достатньо «незручним» (…) і не завжди зрозумілим».

Любов Кияновська, музикознавиця

У 60-ті роковини з дня смерті Василя Барвінського – видатного діяча української музичної культури, композитора, піаніста, критика, педагога, диригента; хочемо згадати його непростий шлях, а головне дослухатись до його ідей, які композитор лишив нам у своїй музиці. Сьогодні у дні коли вся країна об’єдналась в боротьбі із московськими загарбниками, музика Василя Барвінського ще актуальніша. Адже Василь Барвінський зазнав багато горя саме від московського окупаційного режиму.

Доля Василя Барвінського та його дружини піаністки Наталії Пулюй – трагічна, наповнена несправедливістю, потрясіннями, війною та засланням. Це і друга світова війна, коли Василь Барвінський як директор Консерваторії (Вищого Музичного інституту ім. Лисенка) фактично сам рятував не тільки інструменти і бібліотеку, а і студентів, викладачів (рятуючи їх від депортації до Німеччини). Далі радянська окупація, виживання в умовах тоталітарного режиму, розлука із чотирма дітьми, і найважче –  судилище у рідних стінах музичного інституту, визнання “ворогом народу”, заслання і 10 страшних років у Мордовському ГУЛАГу.

Меморіальна дошка у фойє Львівської національної філармонії імені Мирослава Скорика, де Василь Барвінський працював у 1939-1948 роках.

Василя Барвінського, називають «композитором без нот», за одним брехливим доносом у шпигунстві під час заслання до ГУЛАГу були спалені всі його роботи.  В той же час Василь Барвінський є першим українським композитором, ноти якого видавалися в Європі, США, Японії (видання «Рters», «Universal Edition»). Його «Шість мініатюр на українські теми» виявились такими популярними, що 1000 примірників розійшлися всього за 4 місяці по Європі, що для 1925 року було значимим успіхом. Але у Мордовському ГУЛАГу, де видатний композитор несправедливо перебував цілих 10 років.

Але добро завжди перемагає зло. “Біль. Боротьба. Перемога кохання” у виконанні  української піаністки Віоліни Петриченко.

“Цим відео ми з Мішою Бланком хотіли показати, що музика може пережити все! Довгі роки він був забутий і лише завдяки його учням, які після його смерті надсилали його партитури в Україну з усього світу, деякі з його партитур вдалося врятувати.”