Олексій Коган - Львівська національна філармонія

Олексій Коган

Загальна інформація

Він один з небагатьох відомих людей, хто є особистістю, хто замислюється, хто вдумується, хто є цікавим для інших думаючих людей, хто намагається у цьому інформаційному багні, що є в Україні, відкрити пересічним людям світ джазу.

У людей захоплених – весь світ замкнутий на пристрасті настільки сильній, що її можна назвати релігією. До цієї рідкісної породи людей захоплених, та ще й щасливих відноситься Олексій Коган, один з найвідоміших українських музичних радіоведучих, журналіст, арт-директор і продюсер, людина з юності закохана в джаз: «Музика в моєму житті – це те, що на роботі, і те, що після роботи. Я вже хвора людина – я слухаю музику 25 годин на добу».

«Найбезглуздіші та поширені запитання – «Як вам це вдалося? Чи була мета стати відомим?» Якщо будеш думати про те, як стати відомим, часу на справу не залишиться. У молодості, щоб заробити гроші на платівки, я навчився малювати плакатним пером діаграми і схеми. Ночами робив плакати для дисертантів. Просидів ніч – намалював штук десять – отримав за це 50 рублів – купив вініловий американський диск. Ще для нездар з консерваторії і музичного училища писав контрольні по гармонії, літературі, історії. Так що в архівах Інституту культури, педагогічного факультету університету, інших навчальних закладів і зараз можна знайти написані мною курсові. А займався цим тільки тому, що хотів слухати те, чого ні в кого немає.

«Джаз я люблю хоча б лише з такої причини. Це музика вільних людей – чи принаймні людей, які схотіли бути вільними. …Джаз – це протест, але тихий, з іронією. Якщо ви не самоіронійна людина, мені шкода, та, мабуть, вам не вдасться слухати джазову музику в повному сенсі. Людина в джазі – це той, хто може посміятись над собою.»

Чому я сам не граю джаз? Ніякого секрету. Отримав класичну музичну освіту, десять років грав на скрипці. (Я завжди кажу про те, що закінчив музичну школу для любимої мами, щоб їй було спокійніше.) А потім узяв та й купив бас-гітару. У 8 класі я приходив додому зі школи, робив уроки, брав бас-гітару і їхав виступати в ресторані. Тоді я заробляв більше, ніж між батько – кандидат медичних наук.

Я вмію грати. Але життя непередбачуване. Будучи 18-літнім юнаком і проходячи службу в Армії, я не знав, що на навчаннях отримаю серйозні опіки і не зможу нормально музикувати. Але мені пощастило! Своє життя я прожив недарма вже тільки тому, що, працюючи на державному радіо «Промінь», створив 1784 оригінальні джазові програми! Це безпрецедентний факт: за часів Радянського Союзу людина з прізвищем Коган (!) вісім років пропрацював на державному радіо з щоденною годинною джазовою (!) програмою. У жодній іншій радянській республіці такого не було! Так що мені точно пощастило!

Я люблю повторювати, що з усіх існуючих на світі шумів музика, безперечно, найдорожчий. Слухайте гарну музику. Якщо якась музика вам не лягла до душі, не треба її слухати, і не треба її аналізувати – буде інша гарна музика. Життя надто коротке.

Джерела:

«Олексій Коган – людина джазу», автор – Оксана Савченко (спеціально для «ШО») за підтримки UAjazz.сom;

УП.Життя (добірка цитат із зустрічі в Києво-Могилянській Бізнес Школі (kmbs)

 

Поділитись