Метт Хаймовіц — віолончель

Відомий як музичний новатор, багаторазовий номінант на премію “Греммі”, віолончеліст Метт Хаймовіц був названий The New York Times “несамовито талановитим віолончелістом, який привносить свій мегаватний звук і незвичайний виразний дар у найрізноманітніші стилі”, а The New Yorker – “неперевершеним віртуозом”, який “ніколи не дає передбачуваного результату”. Він пропонує свіжий погляд на знайомий репертуар, підтримує нову музику та ініціює новаторські колаборації, а також створює інноваційні звукозаписні проекти. Окрім гастрольної діяльності, Хаймовіц є наставником відзначеної нагородами студії молодих віолончелістів у Школі музики Шуліха при Університеті Макгілла в Монреалі та першим в історії стипендіатом Джона Кейджа у Маннесській школі музики в Нью-Йорку.

Дебют Хаїмовіца відбувся у 1984 році, у віці 13 років, як соліста з Зубіном Мехтою та Ізраїльським філармонічним оркестром. Згодом він виступав на найвідоміших сценах світу з такими оркестрами та диригентами, як Берлінський філармонічний оркестр, Нью-Йоркський філармонічний оркестр під керівництвом Зубіна Мета, Англійський камерний оркестр під керівництвом Даніеля Баренбойма, Бостонський симфонічний оркестр під керівництвом Леонарда Слаткіна та Симфонічний оркестр Монреаля під керівництвом Кента Нагано. Його останній проект “PRIMAVERA PROJECT” охоплює 81 нове замовлення від різноманітних північноамериканських спільнот і був представлений на нещодавній 59-й Венеційській бієнале “Арте”.

Зробивши свій перший запис у 17 років з Чиказьким симфонічним оркестром, Хаймовіц налічує понад 30 років відзначеної нагородами роботи на Deutsche Grammophon (Universal), Oxingale Records та PENTATONE Oxingale Series. Серед його нагород – премія Trailblazer Award від Американського музичного центру, кар’єрний грант Ейвері Фішера, Grand Prix du Disque та Premio Internazionale “Accademia Musicale Chigiana”. Він навчався у Леонарда Роуза в Джульярдській школі та з відзнакою закінчив Гарвардський університет. Хаймовіц грає на венеціанській віолончелі, виготовленій у 1710 році Маттео Гофріллером.