Рафаель Серралле – гітара (Іспанія)
Дати визначення Рафаелю Серралле лише одним словом неможливо. Проте, якби хтось спробував, це була б пристрасть. Пристрасть до музики, до краси та творчості, до класичної гітари, до його вміння передавати емоції під час концерту та спілкуватися з людьми. Чи то в інтимності сольного концерту, чи в розкішності великої сцени з тисячами відвідувачів, Серралле торкається серця і душі своєї зачарованої публіки.
За двадцять п’ять років кар’єри та понад тисячу концертів у більш ніж вісімдесяти країнах, Серралле, мабуть, найбільш досвідчений музикант серед іспанських виконавців із «видатним виконавським талантом» (Corriere de la Sera). Він є першим класичним музикантом, який грав на всіх семи континентах (включаючи Антарктиду) і завдяки цьому встановив рекорд, який зафіксований у Книзі рекордів Гіннеса. Завдяки багаточисельним заслугам Рафаель став одним із світових музичних послів Іспанії.
«Рафаель Серралле — харизматичний виконавець, який має здатність буквально зливатися зі своєю гітарою під час своїх виступів, не даючи своїй публіці перевести подих». Майстерність гітариста полягає в його дивовижному контролі темпу та «тиші», яка частково виражає музику, і в його «виразній артикуляції» (Scherzo. Madrid). Його потужні виступи відзначені глибоким і рефлексивним знанням репертуару, неабиякій повазі до партитур, але водночас унікальною й емоційною інтерпретацією, яка сягає самої суті музики. Його виконання «напрочуд делікатні і сповнені надзвичайного шарму, ніжності, краси та ідеальної м’якості» (Газета “День”. Київ). Його особистість на сцені і природний зв’язок, який він має з аудиторією, робить Рафаеля винятковим музикантом.
Як викладач Рафаель є надихаючим і мотивуючим учителем. Він є директором Міжнародного Іберійського музичного інституту, який є піонером музичних та освітніх проєктів зі школами та консерваторіями у всьому світі. Гітарист проводив майстер-класи в Університеті Загреба, Університеті Санто-Томас у Манілі, Консерваторії Пардубіце, мережі національних консерваторій у Марокко, Національній музичній консерваторії імені Едварда Саїда, Національній консерваторії Перу, Консерваторії Політехнічного університету в Нікарагуа, Національній музичній школі Гондурасу, Консерваторіі Католицького університету Асунсьйона (Парагвай), Консерваторіі Кенії та ін. Рафаель також обіймав посаду викладача в консерваторіях Оренсе, Сантьяго-де-Компостелі та Ллірії (Валенсія).
Рафаель Серралле – всебічний музикант, який хоче поділитися своєю пристрастю до музики з якомога більшою кількістю людей всупереч уявленню про те, що класична музика іноді може бути елітарною та винятковою, Рафаель любить розглядати її як чудовий інструмент для соціальної інтеграції. Він досягає цього завдяки музично-педагогічним проєктам з неблагополучними дитячими групами у Марокко, на Близькому Сході, в країнах Африки, Центральної та Південної Америки та частини Азії.
Його освіта почалася в Іспанії у 80-х роках разом із гітаристом Родольфо Родрігесом в Саламанці, та згодом продовжив навчання у Валенсії з Сантьяго Ґрасом. Закінчив навчання у видатного маестро Хосе Томаса (учень і асистент Андреса Сеговії) в Аліканте з відзнакою. Вдосконалював свої вміння поруч з іншими гітаристами, такими як Девід Рассел, Мануель Барруеко, Аліріо Діас, Хоакін Клерч, Еліот Фіск, Хопкінсон Сміт, Лео Брауер та Ромерос. Серрале є членом Іспанської академії в Римі (Римська премія) і має ступінь доктора музичних наук у Політехнічному університеті Валенсії. Також має ступінь магістра (DEA) з музичної педагогіки UNED, а також вивчав спів та диригування.
Серед численних концертних залів, у яких він виступав, можна виділити Лінкольн-центр і Карнегі-хол у Нью-Йорку, Оперний театр “Лісе” у Барселоні, Маестранса у Севільї, Концертний зал Осло, Національний театр Хорватії, Концертну студію Польського радіо ім. Вітольда Лютославського у Варшаві, Еспланада у Сінгапурі, Філармонію Петронаса в Куала-Лумпурі, Театр Мохамеда V в Рабаті, Каїрський оперний театр, Національний театр в Панамі, Культурний центр Університету Сан-Маркос в Лімі, Національний театр в Манагуа і Центральна площа в Сібіу, де він виступав на відкритій сцені перед тисячами людей.
Як соліст з оркестрами він грав разом із Філармонійним оркестром Малайзії, Чеською симфонієттою, Національним симфонічним оркестром Панами, Філармонійним оркестром Трансільванії, Сібіу, Молодіжним оркестром Валенсії та ін. Працював з різними диригентами, серед яких маестро Едмон Коломер, Гальвес Пінтадо, Мануель Гальдуф, Гарсіа Асенсіо, Олівер Мартінес, Ігор Палкін, Олександр Поліщук, Геворг Саркісян та Андрес Валеро-Кастельс.