Публікуємо вітальне слово української композиторки, лауреатки Шевченківської премії Богдани Фроляк із проведенням Другого Всеукраїнського композиторського конкурсу імені Мирослава Скорика:

Вітаю з проведенням другої едиції Конкурсу! Скажу насамперед про позитивні моменти конкурсу. А це — поява на світ» восьми нових партитур , які, напевно, не були б створені без мотивації конкурсу. І, незалежно від результатів конкурсу, я думаю, кожна з цих партитур, може бути виконана. Приємною є також географія конкурсантів — це Київ, Львів, Дніпро, Ужгород та Маріуполь. Конкурсанти старались представити професійні партитури і дотримуватись вимог конкурсу. Кожен з членів журі оцінював партитури, виставляючи свої бали. І, як виявилося, члени журі були досить одностайними в оцінюванні цих творів. Це, звичайно, тішить. 

Оцінювання робіт відбувалося за кількома критеріями, серед яких — прояв композиторської індивідуальності, якість нотного запису, майстерність володіння оркестровим письмом та ін. Власне, в композиціях переможців відзначали саме ці якості, і за цими критеріями оцінювали твори. Композитори мали повну свободу. Кожен з авторів мав можливість проявити свою індивідуальність, перш за все, через «музичну мову», не обтяжену тими чи іншими критеріями.

Оскільки жанр інструментального концерту у творчості Мирослава Скорика є чи не найважливішим — звернення до цього жанру конкурсантів так чи інакше резонує з творчістю Маестро. Особливостей на писання твору для сольного інструменту з оркестром є, звичайно, багато. Але основні, які б я відзначила — знання специфіки інструменту, для якого пишеться твір, і розкриття найкращих його характеристик. Також дуже важливим є питання балансу між сольним інструментом і оркестром. Це, можна сказати, виклик для композитора. До слова, Мирослав Скорик був великим майстром у цій сфері. Тут однозначно можемо вчитися у Нього усі майстерності оркестрування і балансу в оркестрі. А поза тим — усе так само як при створенні будь-якого твору для будь-якого складу — Що ти хочеш сказати і Як ти це скажеш.

Хотілося б побажати доброї долі Конкурсу, адже це, перш за все, ще один гарний спосіб вшанування Пам’яті видатного українського композитора Мирослава Скорика, а також можливість для молодих композиторів професійно працювати й проявити себе у цій праці. Також важливим є момент живого виконання цих творів — адже це для молодого композитора є гарним досвідом і справжньою школою для подальшого розвитку.