29 вересня у Артцентрі “Дзиґа” у межах 31 Міжнародного фестивалю сучасної музики “Контрасти” пройшла панельна дискусія “Львів: сучасна музика та симулякри”.

Спікерами виступили Кармелла Цепколенко, композиторка, директорка фестивалю «Два дні і ночі нової музики» в Одесі; Олександр Щетинський, композитор, викладач кафедри композиції Харківського національного університету імені Івана Котляревського; Володимир Сивохіп, керівник мистецьких проєктів Львівської національної філармонії, співзасновник фестивалю “Контрасти” та Юрій Чекан, музикознавець, викладач кафедри культурології Українського католицького університету. Дискусію модерувала музикознавиця Дзвенислава Саф’ян.

Подаємо добірку висловлювань спікерів.

Юрій Чекан

Колись давно я написав статтю «Фестивальна карта України». Її ідея була така: сучасний композитор рідко може почути свою музику. В умовах Радянського Союзу це відбувалося або на авторському концерті, або під час пленумів і з’їздів спілки композиторів. З розпадом СРСР державне фінансування спілки композиторів припинилося. Українські композитори придумали, як замінити систему з’їздів — вони організували фестивалі сучасної музики. 

Першими були Київські музичні прем’єри сезону, а потім — Київ Музик Фест з імплементованим всередині “Форумом музики молодих”. Після цього з’явилися опозиційні до київських акції в інших містах, у Одесі та Львові. Відмінність цих фестивалів полягала в концепції. 

Кармелла Цепколенко організувала фестиваль «Два дні і дві ночі» як великий музичний твір: фестиваль не був набором окремих концертів, де виконавці диктують умови композиторам. У «Контрастах» концепція теж була дотримана: постійно привозили європейську музику та виконавців, незважаючи на фінансові труднощі. І тут постає питання: що є симуляцією, а що симулякром? Чи ці фестивалі є симуляцією того, що почалося в центрі, чи центр став симулякром того, що насправді відбувається поза ним?..

Володимир Сивохіп
Пригадую початок 1990-х. Хаос: одні двері закриті, інші відкриті, і треба щось робити. Тоді ми організували фестиваль без бюджету: виділили «5 мільярдів купонів» на відкриття, приїхав Дніпропетровський симфонічний оркестр, грали твори Сильвестрова.

Фестиваль постійно трансформується, зберігаючи цінності. Деякі твори та прем’єри відбуваються пізніше через технічні чи організаційні причини, але правдивий дух фестивалю залишається.

Олександр Щетинський

Для мене все почалося з других «Контрастів». Фестиваль показав мені перспективність і якість. Мені сподобалося, що фестиваль справжній, не продовження радянських пленумів. Це лабораторія сучасної музики: організатори обирають твори і виконавців, несуть сміливість і відповідальність за відбір. Фестиваль підтримує концепцію та високий мистецький рівень, іноді включаючи класичні твори для підвищення планки.

Я запропонував на третій фестиваль запросити своїх зарубіжних колег. Реакція була позитивною — мене прийняли у мистецьку раду, де працювали композитор Юрій Ланюк, музикознавець Ярема Якуб’як, диригент Роман Ревакович та інші.

Кармелла Цепколенко

У серпні ми провели тридцятий фестиваль “Два дні й дві ночі”. Для його виникнення велике значення мало те, що після 90-х Україна відкрилась і я, як багато музикантів поїхала на міжнародні курси. Після знайомств із музикантами ідея фестивалю виникла сама собою. Повернувшись в Одесу, я всім озвучила друзям, що в березні можна зробити фестиваль в Одесі. На той час мій чоловік працював у Фонді Сороса. Ми написали проєкт для Міністерства, оскільки саме там можна було отримати фінансування. Проєкт був поданий у лютому, а вже в квітні відбувся перший фестиваль.

Від самого початку концепція фестивалю включала вихід у європейський простір української музики; нон-стоп фестиваль та його унікальна драматургія — на кшталт симфонії чи опери, з кульмінаціями і паузами для слухача.

Так наші молоді студенти отримували унікальний досвід: вони слухали західну музику в чудовому регіональному виконанні іноземних музикантів, що розширювало їхній кругозір.

Фото: Віталій Грабар