Бетховен. Брамс

Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії спільно з головним диригентом Теодором Кухарем та відомою піаністкою Оксаною Рапітою запрошують на концертну програму, у якій переплетуться відвага та сміливість, біль втрати та глибока пошана, кохання та віра!

Хоч композиції, які звучатимуть цього вечора, написані понад двісті років тому, музичні картини та почуття, зафіксовані у партитурах геніями свого часу, і до сьогодні резонують, торкають та дають поштовх до роздумів.

«Трагічна увертюра» Йоганнеса Брамса завжди справляє на слухача сильне емоційне враження. Хоч у цій композиції немає театральної афектації чи пафосу, властивих творчим опусам цього часу, втім у цій увертюрі присутні моменти справжньої драми, а сам твір передвіщає одне з найглибших одкровень у музиці Брамса – фінал його Четвертої симфонії. Одне з перших виконань «Трагічної увертюри» відбулось спільно з «Академічною фестивальною увертюрою» Брамса. Ці свої два опуси композитор описав так: «Одна сміється, а інша плаче».

Людвіг ван Бетховен диригував прем’єрою своєї Симфонії №7 у грудні 1813 року у Відні під час благодійного концерту для солдатів, поранених у битві біля Ганау в період наполеонівських війн.

Згодом Ріхард Ваґнер назве її «апофеозом танцю», адже ця симфонія випромінює неабияку життєствердність та енергію. Знаменита друга частина твору – це своєрідний похоронний марш за полеглими, сповнений скорботи, вдячності та надії. На прем’єрі Симфонії на вимогу слухачів, частину виконали двічі, настільки символічною та проникливою була ця музика. Сьома симфонія є однією із найпопулярніших композицій творчості Бетховена.

«Ніжний портрет Клари Шуман» – саме так називав другу частину свого Концерту для фортепіано з оркестром №1 Йоганнес Брамс. Це тепле романтичне почуття композитор проніс до Клари крізь своє життя. Ми також знаємо, що їх почуття були взаємними, однак Клара до кінця залишалась вірною своєму чоловіку Роберту Шуману. Навіть після його смерті…

Концерт для фортепіано з оркестром №1 Брамс писав із властивою йому ретельністю, тривалий час переписуючи та переробляючи окремі фрагменти. Він став однією із провідних композицій цього творчого періоду митця та був завершений у 1858 році. На прем’єрі в Ганновері солював сам автор. У львівському виконанні солюватиме Оксана Рапіта.

Виконавці:

• Оксана Рапіта, фортепіано
• Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії
• Теодор Кухар, диригент

Програма:

• Йоганнес Брамс (1833-1897). Трагічна увертюра, тв.81
• Людвіг ван Бетховен (1770-1827). Симфонія № 7 ля мажор, тв.92
• Йоганнес Брамс. Концерт для фортепіано з оркестром № 1 ре мінор, тв.15