De Nihilo NihiI

*Нічого не буває з нічого

Куди б не потрапляла людина ступивши на самобутній відрізок життя, завжди у цьому відрізку є початок. Цим початком є культура, в яку ми неодмінно занурюємося чи то нас занурюють інші від народження. Ми наче вкриваємося невидимими знаками та символами, які невідривно від нашого бажання звучатимуть крізь наші слова та наші дії. Первинною призмою У Стравінського, у Прокоф’єва та Чайковського є українськість, яка нетипово звучить у композиторів, які розмивають межі єдиної ідентичності, будучи частинами світової музики та говорячи мовою, яка не потребує перекладу.

Стравінський з любов’ю, смаком і тактом використовує окремі мелодії італійського майстра Перголезі, його характерні ритмічні формули, переосмислює їх на сучасний лад, ускладнює власними гармоніями. Симфонія Чайковського розпочинається темою, яку прийнято називати українською. Таким вважав її сам композитор, попри те, що у збірниках українських пісень цього мотиву не має; можливо, цю мелодію Чайковський чув в народному виконанні на Україні і в такому вигляді переніс її в симфонію. Свої відчуття та враження передає також і Прокоф’єв в «Осінньому». Цей ескіз здається дещо похмурим та таємничим, ініційованим ліричною лінією, наче з сонат Бетховена, які він чув з раннього дитинства, які грала його мати.
«ІNSO-Львів» матиме непросте завдання, але цей оркестр ніколи не відступає перед труднощами. «ІNSO-Львів» покаже через майстерність своєї гри три несхожі обличчя, через які проступає ідентичність, яка осягає надкультурне.

Виконавці:       

• Академічний симфонічний оркестр “INSO-Львів”
•  Кирило Карабиць, дириґент

Програма:

• І. Стравінський. “Пульчинелла”, сюїта з балету (1924)
• С. Прокоф’єв. “Осіннє”, симфонічний ескіз для малого оркестру, op.8 (1910)
• П. Чайковський. Симфонія № 2 до мінор, op.17 (1872)