Контрасти 30. 90 років СУПроМу

Виконавці:

• Анастасія Козяр, фортепіано
• Ілля Базенко, фортепіано

Програма:

• Нестор Нижанківський (1893–1940). Маленька сюїта «Листи до Неї» (1924)
  • Зміст
  • «Про ніжність її рук»
  • «Про силу»
  • «Про мрії»
  • «Про насмішку над самим собою»
• Зиновій Лисько (1895–1969). Соната для фортепіано (1927)
  • Швидко без упину
  • Помалу. Спокійно
  • Дуже швидко
• Василь Барвінський (1888–1963). Шість мініатюр на українські народні теми (1920)
  • «Заколисана пісня»
  • «Український танок»
  • «Гумореска»
  • «Лірницька пісня»
  • «Думка»
  • «Марш»
• Микола Колесса (1903–2006). «Фантастичний прелюд»

Модераторка – Марія Левкович

90 років з часу, коли у 1934 році утворився Союз українських професійних музик у Львові. Покоління музикантів, що почало формуватись з кінця 1920-х років, згуртувало найкращих фахових митців та заклало підвалини музичного життя Галичини.

Програма з творів п’яти членів СУПроМу відобразить ретроспективу тяглої традиції щодо поняття «школи».

Анастасія Козяр, піаністка зі Львова — виконає характерні мініатюри Нестора Нижанківського «Листи до неї»: твір, що вважається одним із найпрогресивніших у творчості митця. Своє життя він присвятив розвитку професійних вмінь та пошуку власного я: «В що західноєвропейський музикант вже як дитина вслухавсь, я мусив здобувати тяжкою працею… Лірик з великою дозою героїзму. Не гармонік, більше контрапунктик. Трошки імпресіоніст — але більше мелодик. Процес розвою — далеко незакінчений». Тому й глибоко інтимні «листи» вражають яскравою мовою, відкритістю до щойно пізнаного, європейського дому буття модернізму.

«З технічного боку піаніст є вже настільки зааванзований, що може без напруження виконувати найтруднійші твори фортепіанової літератури (навіть з додатковими Бузонівськими утрудненнями). Незвичайно цінне є рівно ж пам’ятеве опанування величезної програми. Виступом своїм зложив п’яніст докази, що зумів якнайкраще використати побут за кордоном, у чім міг би стати прикладом для неодного з наших молодих талановитих людей, що студіюють на чужині».

Так Василь Барвінський відгукувався про піанізм Антона Рудницького 90 років тому. Цього ж вечора талановитий Ілля Базенко — виконавець із Херсону — втілить звучання музики самого Рудницького та Зиновія Лиська. Обидва автори, сподвижники національного мистецтва, проте безперестанно спирались на відомі авангардові експерименти та відкриття. Так, найяскравішим твором Рудницького дослідники часто називають один із перших атональних українських творів: його Сонату тв. 10. Створена на теми стрілецьких пісень в Києві, вона втілила не лише потужність блискучого піанізму самого композитора, а й засвідчила його креаторську міць: в 1937 році твір відзначили Першою премією на престижному Міжнародному композиторському конкурсі Польського музичного видавничого товариства у Варшаві.

Натомість метою Василя Барвінського, першого голови СУПроМу, було збереження та переосмислення музики минулого. Його шість мініатюр на народні теми майстерно шліфують діаманти зі спадщини українських мелодій, розкриваючи найрізноманітніші характери та настрої у цих жанрових замальовках.

Врешті, відомий з часів давнини принцип інкрустації народнопісенної основи у жанрову оздобу, втілився у «Фантастичному прелюді» Миколи Колесси, що є неабияким виклик для найкращих піаністів.

Дзвенислава Саф’ян