Флейта, гобой і скрипка рідко лишаються без підтримки фортепіано чи оркестра, гармонічної та фактурної опори, на яку можна спертися. Цей вечір пропонує почути інструменти в соло та дуетах, де звучать тільки лінії. Програма охоплює Аргентину від 1945-го до Львова наших днів, в якій виконавці продемонструють можливіості своїх інструментів з несподіваного боку.
Альберто Хінастера відкриває програму раннім Дуетом для флейти й гобоя. Тоді аргентинець ще не став тим модерністом, яким його знатимуть згодом, але вже чути гострий ритм і терпку гармонію, за якими його впізнаєш.
Дві п’єси Жиля Сильвестріні, французького гобоїста і композитора, написані буквально з картин, де одна дивиться на морський готель Моне в Трувілі, а друга споглядає на весняний сад Піссарро в Понтуазі. Гобой тут переказує імпресіоністський живопис звуком, ловить те саме мерехтіння світла.
У своїх творах Ганна Гаврилець та Кармелла Цепколенко говорять більше про внутрішнє. Твір «Ex libris», де скрипка сама на сцені, — наче підпис на форзаці, короткий й особистий. «Feeling of Solitude» не ховає теми вже в назві: це музика про самоту, і грати її доводиться теж на самоті.
Під кінець програми світлішає. «Aurora» американки Еліс Шилдс названа на честь ранкової зорі. А крапку ставить Ніно Рота — так, той самий, чия музика в Фелліні й «Хрещеному батькові». Його три дуети для флейти й скрипки звучать як останній теплий літній вітерець, впущений в кімнату: проста мелодія, середземноморське світло, нічого, що треба пояснювати.
