«Терновий квіт його пісень чудових…»

До 170-річчя від дня народження Івана Франка

Виконавці:

• Ніна Карпінець, сопрано
• Олег Батов, художнє слово
• Олена Владиславська, фортепіано
• Інна Павлюк, режисерка

Програма:

• Денис Січинський. «Пісне моя…»
• Микола Лисенко. «Не забудь юних днів…»
• Микола Лисенко. «Місяцю князю»
• Ярослав Лопатинський. «Розвійтеся з вітром»
• Василь Верховинець. «Чорні очі»
• Богдана Фільц. «Твої очі як те море»
• Василь Верховинець. «Стежечка»
• Георгій Майборода. «Не минай з погордою»
• Федір Надененко. «Чого з’являєшся мені…»
• Богдана Фільц. «Я не тебе люблю»
• Василь Барвінський. «Сонет»
• Євген Козак. «Ви чули ту пригоду»
• Анатолій Кос-Анатольський. «Ніч на Підгір’ю»
• Денис Січинський. «Як почуєш вночі»
• Станіслав Людкевич. «Ой ти, дівчино з горіха зерня»

Іван Франко.

• «Якби ти знав, як много важить слово»
• «Сніг»
• «Блаженний муж»
• «Осінні думи»
• «По довгім важкім отупінню»
• «За що, красавице, я так тебе люблю»
• «Чорте, демоне розлуки…»
• «Я не кляв тебе…»
• «Якби знав я чари…»
• «Моїй, не моїй»
• «Так, ти одна правдивая любов»
• «Зближаєсь час»
• «Моя любов»
• «Арістотель…»
• «Школа поета»

Ми звикли до Франка як до пам’ятника. Камінь, шкільна програма, портрет на стіні. Але варто відкрити його інтимну лірику — і від монумента майже нічого не залишається. Перед нами людина, яка закохується, ревнує, сумнівається, жартує, розчаровується й знову шукає слова для любові.

Саме цього Франка відкриває концерт. Його поезія звучить у романсах Дениса Січинського, Миколи Лисенка, Станіслава Людкевича, Василя Барвінського, Богдани Фільц, Анатолія Кос-Анатольського, Георгія Майбороди та інших українських композиторів. Кожен із них читає ті самі тексти по-своєму: один знаходить у них народну пісню, інший — камерну сповідь, третій — майже театральний монолог.

Та цього вечора звучатиме не лише музика. Частина Франкових поезій залишиться без нот — і саме тому стане ще ближчою. Вірші прозвучать так, як були написані: без акомпанементу, без прикрас, лише слово й голос. Поруч із романсами вони створюють дивовижний ефект — можна почути, як один і той самий текст починає жити двома різними мовами.

У виконанні сопрано Ніни Карпінець і піаністки Олени Владиславської романси повертаються до своєї природної форми — камерної, довірливої. Художнє слово Олега Батова не розділяє музичні номери, а продовжує їх, вибудовуючи єдину розповідь.