Віртуози 44. SKORYK FOREVER

Виконавці:

• Оксана Рапіта, фортепіано
• Мирослав Драган, фортепіано

Програма:

Мирослав Скорик (1938-2020).

• Три джазові п’єси
  • Приємна прогулянка
  • Нав’язливий мотив
  • В народному стилі
• Листок з альбому
• Три екстравагантні танці
  • Вихід і щось іспансько-мавританське
  • Сумний блюз
  • Канкан ніби зі старої грамофонної плити
• Вальс з Партити № 5
• Джазова парафраза мазурки ля мінор Фридерика Шопена
• Токата
• Джазові парафрази творів Людвіга ван Бетховена:
  • Місячна соната
  • Апасіоната
  • До Елізи

Цей вечір — ще не фінал. Це ніби джазовий постскриптум до великого діалогу, що тривав упродовж усього фестивалю: про свободу вираження, інтелектуальну гру, іронію і серйозність. Твори Мирослава Скорика, що прозвучать цього разу, — крихкий баланс між спогадом і імпровізацією, між академічною строгістю і джазовою розкутістю.

На сцені — блискучий піаністичний тандем Оксани Рапіти та Мирослава Драгана. У їхньому виконанні прозвучать знакові сторінки з доробку Скорика: від витончених «джазових п’єс» до сміливих стилізацій на теми Бетховена та Шопена. Мелодії тут не просто звучать — вони грають, провокують, іноді з усмішкою, іноді з ностальгією. «Сумний блюз» та «Канкан ніби зі старої грамофонної плити» постають як музичні етюди характерів, як фрагменти уявного кінофільму, де композитор водночас і режисер, і актор.

Особливим моментом стане «Джазова парафраза мазурки» Шопена — делікатна гра з каноном, де романтика XIX століття зустрічає ритмічну свободу XX-го. А джазові алюзії до творів Бетховена нагадають, що велика класика завжди залишається відкритою до нових інтонацій.

Цей концерт — усмішка в кінці фрази. Вечір, у якому джаз і класика не сперечаються, а розмовляють — іноді шепотом, іноді в повен голос. І кожен, хто прислухається, почує щось своє.