У лютому – другого і четвертого – Львівська філармонія запрошує всіх поціновувачів творчості Вольфганга Амадея Моцарта на фестиваль «В гостях у Моцарта»

Заплановано два концерти популярних та маловідомих творів австрійського композитора у виконанні молодих й знаних солістів. Американська валторністка Лінні Хостетлер солюватиме на концерті 4 лютого.

Лінні Хостетлер народилася і виросла у США. Отримала ступінь бакалавра в Мессіанському коледжі в Харрісбургу, штат Пенсільванія. Переїхала в Лас-Вегас, щоб здобути ступінь магістра у виконанні на валторні в університеті Невади. Другий сезон поспіль вона є головною валторністкою Академічного симфонічного оркестру Львівської філармонії.

– Лінні, розкажіть про свої очікування від фестивалю «В гостях у Моцарта», де солюватимете на концерті.

– В концерті 4 лютого я вперше виконуватиму Кончертанте Моцарта для чотирьох солістів – валторна, кларнет, фагот та гобой. Добре, коли солюють музиканти оркестру, адже переважно запрошують гостьових солістів.

Під час концерту виконаю також інші партії, що не практикують солісти. Це буде цікавий досвід.

– У програмі концерту твори Моцарта, які маловідомі аудиторії…

– Так. Солісти фестивалю раніше, мабуть, їх не виконували. Це більш камерна музика, тому партії соло дуже складні. На відміну від концерту, де є і соліст, і оркестр.

– Це перший концерт, як солістки, у Львові?

– Так. А загалом я виступала з чотирма солістами і оркестром.

– Як увійшли в ритм професійного оркестру у Львові…

– Я здобувала ступінь магістра в Лас-Вегасі. На той час була знайома з диригентом і скрипалем Тарасом Крисою шість років. Про Львів знала небагато, але одного дня Тарас Криса сказав: «У нас відкрито вакансію головного валторніста. Приїдь до Львова і матимеш хороший професійний досвід». Я вирішила, що це гарна нагода попрацювати в професійному оркестрі. Бо в студентському колективі такого досвіду значно менше. Отож, я не завершила навчання і приїхала на півроку з віолончелістом Далтоном Девісом до Львова. Після завершення першого терміну я тут залишилася, а він зараз завершує навчання у США. Складним є перехід від життя в Лас-Вегасі до життя у Львові. Але справді чудово, адже я зіграла багато нової музики. Також зі Львова легше мандрувати в Європу. У липні я пройшла прослуховування на посаду головної валторністки оркестру.

– Концертували за кордоном?

– З оркестром побували кілька разів у Польщі, також в Німеччині і Швейцарії.

– Що було найбільш неочікуваним після переїзду в Україну?

– З Далтоном приїхали минулого року на Різдво. Потрапили в дуже холодні дні – цього найбільш не очікували. Мовний бар’єр був також несподіваним. Сподівалися, що зустрінемо більше людей зі знанням англійської, ніж у Західній Європі. Не знали кирилиці, тому з прочитання слів мали труднощі.

– Потроху освоїли українську?

– Так, тепер я знаю значно більше. Репетиції проводяться українською – і я їх вже розумію. В розмовах вловлюю загальний сенс.

– А як вас прийняв оркестр?

– Оркестр був дуже товариським та гарно прийняв нас з Далтоном. Маю гарні стосунки з усіма. Українці доброзичливі, працюю у хорошому оточенні.

– Тарас Криса на посаді головного диригента оркестру філармонії додав до репертуару багато незнаної американської музики. Яку музику граєте у Лас-Вегасі і яку у Львові?

– До приїзду в Україну я не виконувала українські музичні твори Скорика, Колесси, Людкевича. Також у Львові виконую твори польських композиторів, про яких не чула в США. Серед української аудиторії, впевнена, є меломани, які захоплюються американською музикою. В США чи Німеччині оркестри грають більше різноманітних програм, а в Україні в нас є певні проблеми з залученням аудиторії, якщо виконують не Моцарта чи Бетховена. Наприклад, якщо в США ми виконуємо Брукнера – в залі аншлаг, у Львові виконуємо Брукнера – його не знають. Думаю, це чудово, що диригент Тарас Криса презентує трохи нової музики. Якщо аудиторія має шанс її почути, то полюбить.

– Якби обирали твори для виконання у Львові, то які?

– Як і будь-який музикант у світі, я б обрала Малера. Я думаю, що програма диригента Тараса Криси на цей сезон збігається з моїми бажаннями. У мене є список творів, які мрію виконати. Після переїзду до Львова викреслила з цього списку багато пунктів. Також в лютому в філармонії виступатиме мій викладач з Лас-Вегаса. Виконаємо два твори Штрауса, про які мрію. Це буде захоплюючий концерт!

– Життя у Львові відкрило шлях до виступів у Європі. Чи омріяли нові концерті зали для виступу?

– Я ще не знаю багато про концертні зали в Європі. Ми грали в Щеціні, в Польщі – і це наразі найкращий зал, де я виступала. Завжди мріяла виступити у Швейцарії – у великому місті, в Базелі, наприклад. І, звичайно, Берлін – це було б чудово. Але не так багато музикантів мають щастя там виступити. А також, в мене є ще багато планів і на концерти у Львові.