Масштабний тематичний проєкт Академічного симфонічного оркестру та Центру музичного розвитку “TEMPO” з року в рік отримує схвальні відгуки слухачів. Дзвенислава Саф’ян для медіа The Claquers задокументувала історії трьох ініціаторів події.

Нижче подаємо репліки музикантів. Директор-розпорядник Академічного симфонічного оркестру Львівської національної філармонії Михайло Сосновський:

Маємо танцювальні, розважальні, джазові, класичні, романтичні програми і українську сучасну музику. Ми навіть почали переносити твори в «дорослі» програми — так сталося з твором Анатолія Кос-Анатольського «Гонивітер» з балету «Сойчине крило». Ми часто виконуємо його на біс під час закордонних гастролей, і навіть нещодавно британці просили цю партитуру, щоб виконувати самим. А ще в Києві Сергію Хоровцю вдалося знайти ноти Колодуба, за які ніхто не брався, і виявилось, що це прекрасна музика.

Сергій Хоровець, симфонічний диригент:

Для мене було особливо важливо, що українські батьки нам довірили своїх дітей, і ми повинні не примусово, але наполегливо показувати їм українську музичну спадщину. Для цього віднаходимо цікаві зразки: як в творчості Миколи Лисенка, Вадима Гомоляки, Левка Колодуба, так і у творчості сучасних композиторів, таких як Євген Оркін, Богдан Кривопуст і так далі. Нам самим, музикантам, це цікаво, і ми спостерігаємо, якщо ця музика достойно опрацьована, вона стає зрозуміла і дітям. Адже діти не сприймають фальші.

Ірина Вакуліна, симфонічна диригентка, співзасновниця Центру музичного розвитку «Темпо»:

Однією з найуспішніших програм для мене стали «Пригоди Дзень-Бума на полонині». Це була програма з виключно українською музикою та автентичними інструментами. Нам вдалося залучити чудового соліста — Ігоря Мацелюха, який зі своїм арсеналом інструментів — трембітою, козою, сопілками тощо, заполонив зал неймовірними тембрами. І ми ще раз переконалися в тому, що українське звучить якісно.

Ще одна програма, яка мені запам’яталася — «Хто в раструбі живе!», виключно із духовим складом оркестру. Саме з цією програмою ми мали можливість поїздити по невеликих концертних залах, будинках культури в регіоні. Нам хотілося зруйнувати стереотип, що духовий оркестр — це лише про марші або те, що він зовсім не годиться для залучення трирічних дітей.

Читайте більше