Нещодавно своє 90-річчя відзначила славетна українська піаністка та педагогиня Марія Крушельницька – постать, що власними руками формувала музичну культуру України. Як виконавиця, вона дала голос українським композиторам, які через переслідування радянської влади могли промовляти лише музикою; вона заклала виконавські традиції, котрі й сьогодні залишаються орієнтирами для піаністів. А як педагогиня – передала цю місію своїм учням, забезпечивши їх усім необхідним як з професійної, так і з духовної, ідейної сторони.

5 лютого у філармонії прозвучала присвячена Марії Крушельницькій фортепіанна програма від її учня – відомого українського піаніста Йожефа Ерміня. Про подію у своїй рецензії для журналу «Збруч» розповіла піаністка Марта Стецько. 

Без жодних вагань та довгих налаштувань піаніст розпочав свій речиталь музикою Шуберта – щирою пісенністю, світлою і тужливою водночас. У цій музиці чільне місце посідала мелодія – і не лише тому, що це характерна риса шубертівського письма, а й тому, що піаніст настільки вправно диференціював голоси, віддаливши акомпанемент, що мелодія навіть у найгустіших нетрях підголосків була виразно виспівана.

Там, де є музика Ліста – там є віртуозність. І цей концерт не став винятком, хоч ця технічна майстерність не була надто показною. Йожеф Ермінь вкотре довів, що в ньому гармонійно поєднуються риси піаніста-віртуоза та піаніста-інтелектуала, які часто вважаються різними, майже протилежними полюсами. Кожен з обраних творів: Р. Шуман – Ф. Ліст «Присвята», Р. Вагнер – Ф. Ліст “Марш до приїзду гостей” з опери «Тангойзер», Ф. Ліст Полонез № 2, містив у собі різні технічно складні виразові засоби: дрібні ноти, насичену акордову фактуру, поліфонічні переплітання.

Читати матеріал