Чутки і правда про смерть опери

15.10.2015
Опис

“Що є опера?” – саме так організатори XXI Міжнародного фестивалю сучасної музики “Контрасти”, що відбувся у Львові 1-11 жовтня, окреслили тему розмови в рамках сателітного проекту фестивалю “Кава з композитором”. Учасники обговорення з'ясовували, що таке сучасна опера, чи потрібен цей жанр у XXI ст., чому нинішні українські композитори пишуть мало опер, а оперні театри не ставлять їх на своїх сценах.
Композитор Віталій Вишинський зазначив, що писати твір у цьому жанрі наразі наміру не мав, але знає багатьох колег, які мріють написати оперу, однак їх стримує той факт, що твір не виконуватимуть.
“Опера – досить престижний, ефектний жанр, він якоюсь мірою репрезентує композитора з найкращого боку. Свого часу від Шопена, якого вважали молодою надією польської музики, чекали насамперед опери. Але він її не створив, першою польською оперою стала опера Монюшка, – розповідає Віталій Вишинський. – Але цей жанр потребує дуже значного ресурсу – інтелектуального, фізичного, фінансового. Трагедія нинішньої ситуації в тому, що композитор, особливо молодий, не має змоги представити свою оперу на сцені, навіть просто в концертному виконанні. Тоді в нього виникає запитання: а навіщо це робити? Усвідомлення, що твір просто лежить і його не виконують, може зумовити деструктив, зневіру. Інша можлива причина, чому композитори не пишуть опер, – бо не відчувають цього жанру, не мають актуальних сюжетів, шляхів його вирішення тощо”.
Натомість публіка зацікавлена почути оперу, зокрема сучасну. Але, констатує Віталій Вишинський, менеджмент оперних театрів, оперних фестивалів не ризикує: “Воліють узяти стовідсотково перевірений матеріал, зробити експеримент, який не буде оперою, але буде цікавим самим фактом свого експериментування, представити його публіці й зістригти певні бонуси, зокрема фінансові. На жаль, в Україні, попри те, що недавно відбувся оперний фестиваль в Одесі, оперне життя досить традиційне. Окремі зрушення є, але вони не системні, не змінюють загальної картини. Періодично звучать уривки сучасних опер. Опери Олександра Щетинського виконують, але постановка опери “Цвіт папороті” Євгена Станковича так і не відбулася, існує лише в концертному виконанні. Єдина сучасна опера, яка постійно йде в репертуарі, – “Мойсей” Скорика. Коментувати її не буду, бо те, що чув, мені не дуже подобається, а загалом опери не слухав, тому не дуже коректно давати оцінку”.
Вакантне місце сучасної опери частково заповнюють експерименти, як-от: нова опера режисера Влада Троїцького “Коріолан”, яка збирає аншлаги і чимало схвальних відгуків. Композитор Віталій Вишинський скептично ставиться до спроб називати такі твори оперою: “Креативні організатори активно просувають ідею опери на різних фестивалях, зокрема на “Гоголь-фесті”, й іноді демонструють навіть комічні приклади, коли будь-що можна назвати оперою. Наприклад, два талановиті молоді композитори, які нещодавно закінчили консерваторію, створили за три тижні оперу, яку назвали оперою-реквіємом. Мені здається, що написання твору за три тижні під фестиваль викликає як мінімум підозру з погляду самої природи жанру, бо опера, як і симфонія, все-таки концепційна робота, з іншого боку, це трохи віддає такою неприємною річчю як халтура. Маємо проект, створюємо продукт, він ситуативно отримав певний результат, а далі – як складеться. “Коріолан” (на основі шекспірівського сюжету) створювали виконавці (не всі з них були професійними композиторами) безпосередньо на репетиціях і для публіки подавали як щось дуже новаційне, майстерне. Такі проекти можливі як експеримент, як цікава форма роботи в мистецтві. Але з традиційного погляду щодо авторської композиції тут є певні зауваги”.
На думку композитора Павла Гречки, митець завжди повинен думати, що його твір має прозвучати зараз: “Проекти, які пишуть довго і в стіл, не бачачи реальних засобів для їх реалізації, – це радше спілкування з історією музики. Оскільки можливість поставити оперу нині є дуже рідко, треба орієнтуватися на інші жанри, адже будь-які філософські ідеї залежать не від складу інструментів, а як їх втілено для наявного складу”. Щодо опери, то, насамперед, це – актуальний театр, вважає композитор: “Починати треба з вибору актуального сюжету для опери, а вже тоді – технічні засоби, оформлення. Бо що, наприклад, опера була для Верді? Передусім це був відгомін на актуальні події, сенсаційний сюжет, тоді музиканти, співаки, оркестр, які були готові це виконати, і величезний розголос. Нині ми сприймаємо оперу з композиторського погляду як оркестрову фактуру і співаків, які навколо неї співають. Але не можна так моделювати оперу, лише за фактурою. Писати оперу тільки тому, що її писав, наприклад, Верді, – обернена логіка. Такі твори завжди опиняються в столі. Питання номер один – сюжет, драма, яка зацікавить глядачів”.
На заувагу про те, що опера (не беручи до уваги рок-опери, мюзикли та різні експерименти) у львівської публіки часто асоціюється з XIX ст., тому виникає запитання, чи потрібна нині сучасна опера, поставлена в класичному оперному театрі, Віталій Вишинський відповів так: “Це проблема відрефлексованості. У цьому випадку рефлексує глядач, слухач, але робить це не на своєму полі. Бо він нічого не пропонує, лише намагається усвідомити те, що йому пропонують. Якщо йому не пропонують нічого актуального, цікавого і сучасного, у нього виникає логічне запитання: чи потрібно це? А це вже проблема рефлексії творця. Якщо творець відрефлексував цей жанр, усвідомив його потрібність і знає шляхи його реалізації (або думає, що знає), створює твір і пропонує його, тоді долучаються інші зовнішні механізми, і публіка вже вирішує, так чи ні. Якщо ми прийдемо на виставу, і вона нам сподобається, то не виникне запитання, чи потрібна опера. А коли бачимо постійно одне й те саме, і в нас немає альтернативи, то справді виникає запитання: а навіщо? Навіщо нам нова опера? Жанр “помер”. Це проблема інформованості, культурної активності, комунікації”. У світі сучасна опера популярна, вона успішно йде в Метрополітен-опера, в європейських оперних театрах, крім того, класичні опери осучаснюють, щоб не дати заснути глядачеві інтелектуально. Дуже популярними є трансляції опер у кінотеатрах (у Києві такий проект реалізує Британська рада), опера онлайн тощо.
Ще одна перешкода до створення сучасної опери, про яку говорили учасники дискусії, – фінанси, зокрема про те, що виробництво опери нині значно подорожчало, і що воно є дорогим і для слухачів, і для виконавців та творців. Один із засновників мистецької спільноти Collegium Musicum Тарас Демко зазначив, що опера завжди була дорогою: “Дорого було утримувати кастратів, платити гонорари, виховувати романтичних виконавців. Але були меценати (у XX ст. меценатство трохи призупинилося). І в країнах, де є потужна грантова підтримка, сучасна опера активно розвивається”.
Наталя ДУДКO

Поділитись


Популярне

12.10.2018 Анонси

14 листопада — вперше у Львівській філармонії скрипаль Девід Тобін

Кожні три роки Львів привертає до себе увагу всього музичного світу. Кожні три роки солісти, які хочуть здо...
10.01.2015 Концерти

Концерт «Свято оперети». Частина 1

Маріанна Лаба – сопрано Соломія Приймак – сопрано Роман Антонюк – баритон Василь Понайда – тенор Володимир ...
10.01.2015 Концерти

Концерт «Свято оперети». Частина 2

Маріанна Лаба – сопрано Соломія Приймак – сопрано Роман Антонюк – баритон Василь Понайда – тенор Володимир ...