19 листопада минає 8 років з часу, коли у засвіти провели великого музиканта та знаного українського вченого-дослідника національної культурної спадщини, композитора Романа Стельмащука (02.07.1965–19.11.2015)
Вкрай символічно, що його «лебединою піснею» стало оркестрування «Шевченківської Сюїти» Бориса Лятошинського – а саме Прелюдії № 1 (з підназвою “Сонце заходить, гори чорніють”).
Запрошуємо переглянути виконання цього твору Академічного симфонічного оркестру Львівської філармонії під орудою Володимира Сивохіпа:
Яким міг бути Твій Шевченко? Яким символом? Символом віри, боротьби, душевного неспокою і невичерпної життєвої наснаги, а головне — символом України — такої чомусь стражденно різної, але такої до болю рідної. Чи не таким символом був Шевченко і для Бориса Лятошинського, який написав свою геніальну фортепіанну «Шевченківську Сюїту» 1942 року. Перебуваючи у вимушеній евакуації (майже як Шевченко на засланні), композитор болісно пронизує мелодії своїх прелюдій настроями туги за залишеною Україною, нездійсненними мріями про майбутнє щасливе життя на оновленій землі. Поетичним епіграфом першої прелюдії циклу є рядки з ліричної перлини Шевченка «Сонце заходить, гори чорніють», що створена в Орській фортеці, вдалині від рідної України, за якою поет безвимовно тужить.
Сонце заходить, гори чорніють,
Пташечка тихне, поле німіє.
Радіють люде, що одпочинуть,
А я дивлюся… і серцем лину
В темний садочок на Україну.
Світла пам’ять видатному музиканту!
Сходинка до оркестру
Мета – виховання майбутньої аудиторії і молодих фахівців: директор-...
Пʼять спогадів про «Віртуозів Львова» на Збручі
30 років тому, у вересні-1994, свої перші репетиції розпочав Академ...
Благодійна виставка «Моє серце з тобою»
Вона поклала початок оновленому