Назва концерту, «Діалог зі Скориком»:
“як видається, є не просто знаком шани патрону конкурсу, але й промовисто засвідчує концепт події, співставляючи постать одного із символів українського музичного модернізму другої половини ХХ століття та молодих авторів, чий стиль формується вже у зовсім інакших реаліях та контекстах”.
Про опус лауреатки другої премії Конкурсу-2021 Надії Курінної «Emanatio»:
“У філософії еманацією називають концепцію створення Всесвіту шляхом його витікання із першопочатку. У музиці Надії Курінної ця ідея втілилась дуже живописно: з-поміж хаосу шерехів, звукових плям тут поступово народжуються короткі ліричні інтонації, що наприкінці твору виливаються у просвітлену кантилену. Увесь оркестр постає як цілісний організм, велика сонорна маса, в якій пульсує життя — мерехтять короткі лінії, плями, переливаючись у постійному русі”.
Концерті для віолончелі з оркестром №1 «Картини війни» Нікіти Іванченка, який цьогоріч здобув бронзу у композиторському конкурсі:
“…тон «діалогу» змінився кардинально. Цей твір — рефлексія композитора, вихідця з Маріуполя, над трагедією, спричиненою російським вторгненням. Три частини концерту — «Травма», «Безумство», «Смерть» — витримані у філософсько-трагедійному тоні. Твір зітканий із протиставлень, найочевиднішим прикладом яких є характер тематизму у партії соліста та оркестру… В цілому, у творі відчуваються масштабність симфонічного задуму, продуманість форми, володіння виразовими можливостями оркестру, однак трапляються і окремі стилістично недоречні моменти, які дещо знижують рівень художньої переконливості музики. Та вже сама наявність такого симфонічного полотна у творчості настільки юного автора свідчить про його непересічний талант”.
Твір Ренати Сокачик «Antonych-fragments» (ІІ премія):
“Цей опус — поема для контрабаса та оркестру, присвячена Богдану-Ігорю Антоничу, українському поетові-модерністові, чиї вірші оспівують рух, красу, життя. Постать Антонича, такого різного у своїй поезії — то «звіря сумне і кучеряве», а то — «розсміяний і босий хлопчина з сонцем на плечах», — у музиці постала в безкінечній мінливості тембрових поєднань, фактурних форм. Твір побудований як невпинне нанизування контрастних фрагментів, у яких на перший план виходить то така близька поетові вітальність, то бентежність, то усмішка, то лірична задума… У партії контрабаса, яку виконував Назарій Стець, а особливо у каденції, сповненій тонкими порухами-натяками, відчувалось суголосне поезії Антонича замилування красою миттєвості”.
Твір лауреата першої премії конкурсу Юрія Пікуша — концерт для віолончелі та оркестру «Concellastra»:
“Уся музика віолончельного концерту — суцільний пульсуючий нерв. Чи то у нестримному perpetuum mobile, чи то в коротких монологічних фразах соліста — протягом усього твору автор блискуче витримав ефект напнутої пружини. Голос соліста, що час від часу виходить на «аван-сцену» звучання, щоразу обростає контрапунктами оркестрових партій. Саме рельєфна лінеарність стає основою для створення оркестрової звукової матерії, а тим самим забезпечує постійне відчуття руху, розвитку. Способи співставлення тембрів, їхня координація у часі, філігранність кожної інструментальної звукової лінії засвідчували майстерне володіння автора оркестровим письмом. Слід віддати належне і виконавцеві партії віолончелі Артему Полуденному — в його інтерпретації кожен звук детально продуманий, у кожній фразі вибудувана чітка градація звучності — красива і переконлива”.
Пʼять спогадів про «Віртуозів Львова» на Збручі
30 років тому, у вересні-1994, свої перші репетиції розпочав Академ...
Благодійна виставка «Моє серце з тобою»
Вона поклала початок оновленому
Пам’яті Василя Сліпака: у Львівській філармонії відбулось виконання епохального «Месії» Генделя
19 грудня в стінах Концертного залу Людкевича пролунала композиція ...