У межах Всесвітнього тижня соціальної роботи до Львівської національної філармонії імені Мирослава Скорика сьогодні завітали студенти кафедри соціальної педагогіки і соціальної роботи ЛНУ ім. Івана Франка.

Наше фоє цього дня перетворилося на відкриту лекційну залу для експедиційного воркшопу «Симфонія змін: соціальна відповідальність як частина музичної культури».

Говорили про те, як культура може бути інструментом турботи та стійкості суспільства. Адже інколи саме музика стає мовою, яка об’єднує людей і допомагає переживати складні часи.

Із студентами спілкувалися:

• Ігор Муравйов — генеральний директор Львівської національної філармонії
• Марта Більська — керівниця відділу реклами і маркетингу
• Софія Габа — заступниця генерального директора з концертно-гастрольної діяльності

Ми розповіли про особливості роботи концертного відділу та планування сезонів у філармонії, поділилися досвідом реалізації соціальних проєктів і обговорили тему «Чому і як культура будує стійкість». Разом визначили головне:

1. Спільне слухання і виконання музики створює відчуття «ми».
   Хор, оркестр, концерт чи навіть спільне співання гімну формують емоційну спільноту. А спільнота — це стійкість.
2. Музика допомагає прожити складні почуття.
   Страх, втрату, надію часто важко висловити словами. Музика працює як психологічний клапан, даючи форму для переживання травми, не руйнуючи людину.
3. Культура нагадує про історичну глибину.
   Народні пісні, класична музика, поезія, міські традиції створюють відчуття, що ми не почалися сьогодні. Це особливо важливо під час війни чи криз: розумієш, що твоя історія — довга.
4. Культура показує, яким може бути майбутнє.
   Концерти, фестивалі чи виставки під час складних часів — це сигнал, що життя триває.
5. Повторювані культурні події формують ритм життя.
   Фестивалі, концерти, пам’ятні дати, спільні співи заспокоюють суспільство так само, як ритм музики заспокоює серце.
6. Висока культура нагадує про цінність людини.
   Симфонія, джазовий концерт чи камерна музика створюють простір, де людина відчуває себе більшою за обставини.

Такі зустрічі дають можливість майбутнім соціальним працівникам побачити, як культурні інституції можуть стати партнерами у формуванні більш чутливого, відкритого та підтримуючого суспільства.

Ми домовилися продовжувати практичні зустрічі та спільні ініціативи й надалі.

Щиро дякуємо студентам і викладачам за цікаві запитання, відкритість і щиру зацікавленість!