Свіжий ковток повітря у важкій реальності воєнного часу. Таким задуманий 42-й Міжнародний фестиваль музичного мистецтва «Віртуози», мабуть, наймасштабніший із маратонів Львівської національної філармонії. Вже три дні визнані скарби класичної музики звучать на межі весни та літа, а фестиваль тим самим декларує свої незмінні принципи: вірність українському, жагу до творення та безперервний пошук прекрасного. 

Відкриття Фестивалю. Вести діалог зі слухачами з висоти своєї майстерності та задля обопільного задоволення — чи не таке призначення концертів для соло інструмента з оркестром? Іскра святкування, грайливого жарту, а іноді й тужливий спогад, близький усім учасникам бесіди промайнули під час виконання концерту Амадея Моцарта з вправною та переконливою солісткою Катериною Тітовою.

Вечір-свідчення «Незламності» увінчався символічною для українців композицією. Як відомо, першу версію Третьої симфонії Бориса Лятошинського радянська влада заборонила до виконання. Повертаючись до витоків, Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії під орудою дириґента Володимира Сивохіпа представили власне прочитання емблеми тогочасної доби, що для багатьох музикантів стала прообразом відродження нашої новітньої історії.

20 травня у Львівській філармонії пройшло два концерти:

Тонкощі сольної музики для короля інструментів фортепіано, окремі всесвіти романтичних Шопена та Ліста, а також старовинні сонати Скарлатті — це неабиякий виклик для майстерності будь-якого піаніста. Тим паче особливою і святковою стала програма завдяки останньому твору, одному з вічних шедеврів музичного мистецтва – «Угорській рапсодії».  Аби втримати фокус сприйняття слухачів, яким адресовано оригінальне поєднання звуків та знаків, необхідна чимала творча воля та фантазія. Тому відома молода піаністка Катерина Тітова (Україна — Німеччина) обіцяє вкотре дивувати публіку небанальними артистичними рішеннями. 

В другій події звучали як перекладення відомих шедеврів класичної музики, так і оригінальні знакові твори. Спектр історій, у які з допомогою музики занурились слухачі, — це і святковий карнавальний танок, і патетичний, відчайдушний крик, і звісно ж, любовний романс. На крутих емоційних гірках публіку супроводжували іспанський виконавець Рафаель Серралле та українські музиканти Лілія Нікітчук та Максим Римар.

Врешті, 21 травня у Концертному залі Людкевича звучали зразок із золотого фонду української симфонічної музики ХХ століття, перший концерт в абетці гітарних скарбів світу, а ще легендарний фортепіанний шедевр з юності польського генія. Натхненний пишними весняними садами Королівського палацу Аранхуес, який побудували ще у XVI столітті, звучатиме саме той гітарний концерт, що приніс Хоакіну Родріго світове визнання як головного іспанського композитора ХХ століття та палкого революціонера інструменту гітари. Автор прагнув віддалити слухача від земних турбот та показати глибинну красу звуків в осерді природи, дати відчуття справжньої пристрасті до її бурхливої натури. Провідником у цей світ став всесвітньо відомий іспанський гітарист Рафаель Серралле, що лише одним звуком здатен торкнутись сердець зачарованої публіки.

Так і фортепіанний концерт Фридерика Шопена, завершений ще до його 20-річчя, вирішує завдання найвищого мистецького польоту: захоплює з першої ноти. Як писав у листі до друга сам автор, «Концерт покликаний передати враження, яке виникає, коли око зупиняється на улюбленому краєвиді, що викликає в душі прекрасні спогади — наприклад, про чудову місячну весняну ніч». Втілювала задум у життя солістка концерту Марія Клименко та Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії під батутою Сергія Хоровця.

Про героїчну сторінку вже української історії, яку не маємо права забувати ні на мить, розповість увертюра Віктора Косенка. Кожна миттєвість нашого багатогранного життя розкриється впродовж імпрези новими барвами, і нагадає: задля цього різноманіття й існує музика.

Запрошуємо на майбутні події Фестивалю, який триватиме до 4 червня!

Фото: Данило Бедрій, Віталій Грабар