Вітальне слово поважного голови журі Другого Всеукраїнського композиторського конкурсу імені Мирослава Скорика, композитора та віолончеліста, педагога Юрія Ланюка:

Конкурс імені Скорика вже вдруге довів, що є дуже важливим і повинен проводитись й надалі. Він є вагомим стимулом не тільки для молодих композиторів, а й виконавців: він охоплює цілий контекст питань, що розкривають можливості для росту українського музичного середовища. Адже щойно написану музику ще не грали, в її орієнтирах складно розібратись — тож і результат передбачити ледь можливо! Це захопливе, однак важке випробування для всіх учасників процесу. Якість самих партитур — це і відбиток нашої освітньої ситуації. Але навіть їхня кількість — розширює репертуар української музики.

Написати інструментальний концерт, тим більше використовуючи струнні інструменти, — для композитора складний виклик. Потрібно розуміти природу інструменту й оркеструвати твір таким чином, щоб соло, граючи в комбінаціях з оркестром, залишався на першому плані. Перший Віолончельний концерт Мирослава Скорика — залишив дуже яскравий слід українській музиці. Всі названі проблеми у ньому блискуче вирішені. Це окрема далека планета. Мені здається, що це зразок для всіх композиторів, які беруть участь у цьому конкурсі. Його писав майстер зі своїм світоглядом та відчуттям.

Але тільки час може визначити перспективи творчості композитора. Має пройти півстоліття, щоб ми осягнули значення віолончельного концерту Лютославського, концерту Скорика — цей текст вже не вдасться стерти з історії.

Я переконаний, що композиторська творчість ґрунтується на світогляді. Наприклад, автор, що обрав для натхнення вірші Антонича, мусив глибоко проникати в тканину його поезії, і це також свідчило для мене про принципи композитора. Колись, ще учнем школи, я мав щастя навчатися в Анджея Нікодемовича, і під його впливом я сам почав писати музику. Він мені відкривав новий обрій: показував партитури Пендерецького, захоплював різними актуальними на той час речами — алеаторика, сонорність… А потім приїхав до Львова після еміграції. І ми побачились.

Я захоплено розповідав про якісь структури, розрахунки… Він лише глянув і сказав, що це не так важливо. Важливо мати свій погляд в музиці, розуміти, що ви хочете і залишатися самим собою.

До сьогодні ці речі для мене є ключовими. Тому що у світі є стільки різноманіття, але у момент, коли ви сідаєте перед порожнім нотним листком, вже не має значення, чи це буде просто написано, чи складно. Цьому мусить передувати ваша ідея, кристалізована у вашій системі цінностей. Тоді у вас є шанс. Далі — майстерність, досвід, ретельність в роботі та чесність — все це додасться.