З моменту свого заснування у 1902 році Львівська філармонія розташовувалась у Скарбківському театрі, зал якого спеціально був перепланований для її потреб. Було влаштовано великий концертний зал на 1240 місць. Він мав чудову акустику, бельетаж та чотири яруси (останні були ліквідовані при пізнішій реконструкції).
Не забули і про орган, побудову якого доручили відомому органобудівнику Яну Слівінському (14.06.1902). Цей факт зафіксований у тогочасній щоденній «Газеті Львівській» (Gazeta Lwowska): «Тутешня фірма Слівінського готує для львівської філармонії, замовлений для неї орган за ціною 22000 корон. Конструкція відповідає стилю зали […] Орган буде мати 32 голоси, буде відповідати усім вимогам виконання концертних творів. Ширина органа визначена 9 метрів, висота 13 метрів».
Замовлення Ян Слівінський виконав за неповний рік, а орган зазвучав вже 13 квітня 1903 року. Сам майстер почути його не встиг: цьому завадили його хвороба та згодом – смерть. Відомо, що він змонтував орган вже на місці, але не встиг завершити його налаштування. Зробив це «фахівець із Відня», про що свідчить «Kurjer Lwowski»[1].
Орган був найбільшим з усіх побудованих фабрикою Слівінського. Крім того, це був не церковний, а концертний інструмент, створений спеціального для престижної концертної локації міста. Перший концерт на новому інструментів відбувся 13 квітня 1903 року. Грав на ньому органіст Міського театру (сьогодні – Львівська опера) п. Фукс, який виконував Інтермецо італійського композитора Еміліо де Кавальєрі.
Симфонічний оркестр Львівської філармонії. На фоні – філармонійний орган
Артистичним директором Львівської філармонії на час її перебування у Скарбківському театрі був Як Ранґл (1877-1931) – органіст, дириґент, педагог та композитор. Впродовж 1901-1905 рр. він виступав у Львові з концертами.
Далі дані про філармонійний орган губляться. У 1913 році у залі закладу розмістилось кіно «Lew», а інструмент використовували для супроводу сеансів. Сергій Каліберда також припускає, що можливо, цей інструмент згодом був перенесений до консерваторії на Хорунщизни (Чайковського, 7 – де зараз розташовується Львівська національна філармонія).
У 1955 році на сцені концертного залу тоді ще консерваторії на вул. Чайковського 7 був встановлений орган. Перенесли його із недіючого тоді Домініканського костелу за ініціативою Арсенія Котляревського. Щоби покращити його музичні властивості (адже інструмент мав використовуватись як навчальний та як концертний інструмент), до органу додали ще декілька регістрів від органа реформаторської церкви (розташовувалась на вул. Зеленій).
Концертний зал Людкевича (сучасний вигляд)
Інтер’єр органу вдалося повністю зберегти. Перевезенням і монтажем займався майстер В. Е. Пшетульський. Щоби об’єднати в одному інструменті деталі двох органів, довелось приймати нестандартні рішення. Зокрема, частину труб встановили перпендикулярно до основних. Така реконструкція виявилася не надто вдалою: деякі регістри звучали глухо, бо шлях звуку перекривався іншими рядами труб.
Перший концерт органної музики відбувся 25 жовтня 1955 року, за три дні після початку нового концертного сезону філармонії. Виступав органіст, професор Ваймарської вищої музичної школи Йоганнес-Ернст Кльолер. Вже через кілька днів відбувся концерт львівської органістки Віри Бакеєвої.
Відтак Арсеній Котляревський та Віра Бакеєва стали одними з перших постійних виконавців на цьому органі. Поки вони проживали у Львові, інструмент діяв, а з їх від’їздом до Києва швидко вийшов з ладу.
У 1963 році за ініціативою Пшетульського старий ігровий стіл був замінений на інший – німецької фірми «E.F.Walcker». Втім, інструмент постійно вимагав ремонту, тому через декілька років його використання було визнано недоцільним. З того часу його фасад слугує лише окрасою філармонійного концертного залу.
_____
(за матеріалами видання – Каліберда С. Органи Львова і Галичини, історія та сучасність. Львів: Апріорі, 2014. 488 с.)
[1] Kurjer Lwowski, 1903. №106. S. 6 (Z Muzyki)