16 травня у філармонії розпочався традиційний щорічний Міжнародний фестиваль музичного мистецтва «Віртуози», програму відкриття представив постійний учасник фестивалю — Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії на чолі із головним диригентом колективу Теодором Кухарем. Особливим гостем концерту став американський контрабасист Джеймс ВанДемарк, який також виконав дві замовлені українським композиторам премʼєри.

Могутнє звучання оркестру та виточені соло, світло, музика та навіть вогонь були присутніми у цей вечір, про який у своєму огляді для Kyiv Daily написала музикознавиця Марія Левкович.

Чотири десятиліття та ще чотири едиції вже за років повномасштабного вторгнення – досвід та стійкість, яку демонструє фестиваль “Віртуози”. Доводячи щороку, що поставлені цілі є непохитними ані перед вимогами нового часу, ані перед загрозами війни та порожніми залами часів пандемії. Музиканти та адміністрація філармонії з року в рік шукають відповіді на питання: якої музики потребує слухач зараз? Це ж питання перейняли цьогоріч і автори премʼєрних творів. Так після оркестрового тутті великого складу оркестру та романтичного піднесення козацького духу у музиці Глієра, увагу сфокусувало на собі ледь помітне між сценічних софітів полумʼя свічі, що скромно розмістилося на одному з пультів для нот.

Не менш скоромно на сцені зʼявився і соліст вечора та благодійник, якому ми завдячуємо у замовленні концертів – Джеймс ВанДемарк. Свічка ж на сцені стала додатковим оголошенням премʼєри, а саме другої частини Концерту для контрабаса Михайла Шведа “Свічі”.

Виконання ВанДемарка наділило премʼєру водночас експресією та делікатністю, поєднання яких вимагала музика Шведа. Уважний до струнних композитор максимально використав тембровий потенціал контрабаса, мелодична лінія якого подекуди резонувала, а подекуди опонувала у безперервному діалозі з оркестром під пильним оком Теодора Кухара.

Зрештою, свічка залишилась на сцені й під час Концертино для контрабаса з оркестром Максима Коломійця.

Як і зазначав композитор, концерт став спробою досягнути балансу та поєднань. Так, використавши потужність оркестру, Коломієць створив контраст між обережним звучанням колективу та тонким соло. Саме звучання мелодії у високому регістрі контрабаса стало емоційною кульмінацією твору – музичною сповіддю, виявом крайньої межі слабкості у тому, як інструмент з басовим тембром винаходить найтонші інтонації. Після чого враження доповнив світловий ефект – поступове згасання освітлення філармонії, що разом із затихаючими тембрами струнних навколо, лишало помітним і чутним на сцені лише соліста, його інструмент та свічку, згасанням якої завершився твір. Незвичним досвідом для слухачів були й хвилини перебування у повній темряві. Ця «пауза» дозволила аудиторії наодинці пережити емоції викликані музикою

Читати повний матеріал на Kyiv Daily

Фото: Віталій Грабар