Пристрасть та елегантність

Виконавці:

• Ірина Ушаньова-Рудько, сопрано (Київ)
• Ансамбль давньої музики Terra Barocca

Програма:

• Марко Уччелліні. «Aria sopra la Bergamasca», тв. 3
• Жан-Філіпп Рамо. «Les Sauvages» з опери-балету «Les Indes Galantes»
• Арканджело Кореллі. Соната для скрипки та basso continuo ре мінор тв. 5 № 7
• Алессандро Скарлатті. «Già, il sole dal Gange»
• Жозеф Боден де Буамортьє. «Сюїта для флейти соло h-moll», тв. 35
• Алессандро Скарлатті. «Le violette»
• Жозеф-Ніколя-Панкрас Руайє. «L’Aimable»
• Алессандро Скарлатті. «O cessate di piagarmi» з опери «Il Pompeo»
• Марко Уччелліні. «Соната ля мінор № 18», тв. 4
• Жан-Філіпп Рамо. «L’Air de la Folie» з опери «Platée»

Назва концерту вказує на дві естетики музичного бароко, які звикли протиставляти. Якщо пристрасть, то Італійська: з відкритим виспіваним назовні почуттям, з усією свободою афекту. Елегантність, відповідно, французька. Стриманість, міра, танцювальна форма, що дисциплінує емоцію. Програма вечора вибудувана як діалог між ними — італійська арія та французький танець, вокальна експресія та інструментальна витонченість, що чергуються й відтіняють одне одного.

Італійську лінію веде передусім Алессандро Скарлатті — центральна постать неаполітанської школи, майстер камерної арії. «Già, il sole dal Gange», «Le violette» та «O cessate di piagarmi» з опери «Il Pompeo» належать до ранньої традиції bel canto, де в межах кількох хвилин розгортається повний шал емоцій. Поруч звучить Марко Уччелліні, один із перших віртуозів скрипки XVII століття: його «Aria sopra la Bergamasca» будує розгорнуту варіаційну форму на основі популярної танцювальної теми. Завершує італійський вимір Арканджело Кореллі, чиї сонати ор. 5 стали для наступних поколінь взірцем скрипкового письма.

Французька лінія відповідає іншому типу краси. Жан-Філіпп Рамо представлений двома контрастними зразками: «Les Sauvages» з опери-балету «Les Indes Galantes» — ритмічний танець з відтінком екзотики, і «L’Air de la Folie» з комічної опери «Platée», де Безумство постає окремою, блискучою та ексцентричною дійовою особою. Галантні мініатюри Жозефа-Ніколя-Панкраса Руайє та сюїта для флейти соло Жозефа Бодена де Буамортьє доповнюють витонченість французького стилю.

Ансамбль Terra Barocca виконує цю музику згідно з засадами історично поінформованого виконавства, а сопрано Ірина Ушаньова-Рудько об’єднує обидві традиції в один вечір, де італійський темперамент і французька грація відтіняють одне одного.