Фоє філармонії
250
Виконавці:
Програма:
Назва концерту вказує на дві естетики музичного бароко, які звикли протиставляти. Якщо пристрасть, то Італійська: з відкритим виспіваним назовні почуттям, з усією свободою афекту. Елегантність, відповідно, французька. Стриманість, міра, танцювальна форма, що дисциплінує емоцію. Програма вечора вибудувана як діалог між ними — італійська арія та французький танець, вокальна експресія та інструментальна витонченість, що чергуються й відтіняють одне одного.
Італійську лінію веде передусім Алессандро Скарлатті — центральна постать неаполітанської школи, майстер камерної арії. «Già, il sole dal Gange», «Le violette» та «O cessate di piagarmi» з опери «Il Pompeo» належать до ранньої традиції bel canto, де в межах кількох хвилин розгортається повний шал емоцій. Поруч звучить Марко Уччелліні, один із перших віртуозів скрипки XVII століття: його «Aria sopra la Bergamasca» будує розгорнуту варіаційну форму на основі популярної танцювальної теми. Завершує італійський вимір Арканджело Кореллі, чиї сонати ор. 5 стали для наступних поколінь взірцем скрипкового письма.
Французька лінія відповідає іншому типу краси. Жан-Філіпп Рамо представлений двома контрастними зразками: «Les Sauvages» з опери-балету «Les Indes Galantes» — ритмічний танець з відтінком екзотики, і «L’Air de la Folie» з комічної опери «Platée», де Безумство постає окремою, блискучою та ексцентричною дійовою особою. Галантні мініатюри Жозефа-Ніколя-Панкраса Руайє та сюїта для флейти соло Жозефа Бодена де Буамортьє доповнюють витонченість французького стилю.
Ансамбль Terra Barocca виконує цю музику згідно з засадами історично поінформованого виконавства, а сопрано Ірина Ушаньова-Рудько об’єднує обидві традиції в один вечір, де італійський темперамент і французька грація відтіняють одне одного.