У матеріалі йдеться:

“Ми зі Стасевською вперше зустрілися у 2022 році, коли вона диригувала INSO-Lviv у їхньому рідному місті на заході України – рідкісний візит диригента з-за кордону для роботи з українськими музикантами. Настрій після блискавичної вересневої контратаки був оптимістичним. Фоє львівської філармонії було заставлене ящиками з медикаментами та іншим необхідним для фронту. Стасевська, яка займалася збором коштів разом із двома молодшими братами, прибула на вантажівці гуманітарної допомоги з Фінляндії.

Програма того вечора з музикою переважно живих українських композиторів, зокрема Євгена Станковича, Валентина Сильвестрова та Богдани Фроляк, була сприйнята із захопленням. «До війни ми грали українську музику, але, можливо, більш звичний репертуар, — згадує скрипалька Олена Кравець. «Зараз список творів стає дуже довгим».

Народившись у Києві, Стасевська переїхала до Естонії ще дитиною. Коли їй було п’ять років, її сім’я втекла з Радянського Союзу до Фінляндії, прихопивши лише власний одяг. Її батько-художник і бабуся створили бульбашку української культури – оповідання Гоголя читали вголос; народні пісні; Вдома розмовляють українською. Вона каже про концерт Де Гартмана: «У ньому є мелодії, які звучать як народні пісні, які я пам’ятаю».