Видається, що Львівська національна філармонія заздалегідь готується до ювілейного сезону, і стартувала цьогоріч з події, а точніше – з виступу виконавиці, яку вже давно і палко чекали у Львові.

Скажу за себе – почути Людмилу Монастирською було давньою мрією! Мабуть, ще після трансляції Зальцбурзького фестивалю, на якому славетна українська сопрано співала провідну партію у партнерстві з Йонасом Кауфманом у «Сільській честі» Масканьї.

Програма концерту до відкриття сезону у Львівській національній філармонії була контрастно укладена з драматичних арій з опер Белліні, Верді, Пуччіні та обробок та фрагментів творів Анатолія Кос-Анатольського. Кульмінаційною, на мій погляд, видалося виконання арії Манон Лєско з однойменної опери Дж. Пуччіні. У цій арії вражаюче поєдналися драматичний талант співачки, сила і міць її голосу та плетення оркестрового супроводу, що втілилося у неймовірне звучання та враження. Адже коли після виконання в залі наступає лунка тиша, а лише через кілька довгих секунд зриваються аплодисменти – це завжди показник непідробних і дуже сильних емоцій.

Цей концерт – також велика удача для Маестро Сергія Хоровця та Академічного симфонічного оркестру Львівської національної філармонії. Окрема подяка – за повернення до звичної розсадки усього оркестру на сцені філармонії, без чого б, на мою думку, було б не можливим досягти настільки злагодженого і емоційного звучання оркестрового супроводу.

Наприкінці концерту мені подумалося, що задля такої події варто львів‘янам мріяти про новий сучасний філармонійний зал з великою вмістимістю, який би не поступався кращим залам Європи. Забажаю ще одну мрію, бо одна, потаємна, вже збулася на цьому концерті!

Фото – Андрій Поліковський

Стефанія Олійник – PH.D., музикознавиця, керівниця літературно-драматичної частини Львівської національної опери