Фоє Львівської національної філармонії
190
При купівлі квитка на концерт “БАХ. Маратон. Дійство”, квитки на концерти Прелюдія і Постлюдія можна отримати з 50% знижкою за допомогою промокоду.
Виконавці:
Програма:
Розпочне БАХ Маратон камерна прелюдія від молодих львівських інструменталістів, що калейдоскопічно змінюючись на сцені, представлять пʼять віртуозних композицій Маестро.
Колекція з шести сонат для клавіру Йоганна Себастьяна Баха була зібраною в Лейпцигу у 1720-х. Як і більшість зрілих творів Баха, їх обʼєднує досконалість голосоведення та значна вимогливість до виконавця. Що й не дивно, адже написав їх композитор для майбутнього великого музиканта – старшого із синів Баха – Вільгельма Фрідемана. Так першою у Постлюдії прозвучить третя з шести сонат, меланхолійна тональність ре мінор якої набуває жвавості та енергійності завдяки майстерно написаним Бахом темами. Не обділив виразністю композитор і Токату мі мінор, у ній Бах відмовився від ножної клавіатури, натомість написавши її Прелюдію таким чином, аби лиш досвідчений слухач зміг впізнати у ній виключно мануальне звучання.
Камерна музика Баха вимагає від виконавців не лише зовнішньої віртуозності, що широко цінувалась у добу бароко, а й внутрішнього балансу. Виконавці зазначають, що для досягнення бажаного слухачами ефекту музики Баха – наповненості та спокою – необхідна найвища майстерність та досконала емоційна рівновага музиканта. Саме цього вимагає і зіставлення тем Фуги зі Скрипкової сонати № 1 соль мінор. Навіть написана у молоді роки Фантазія соль мінор має строгі контрапунктичні засади, на що вказує і залишена у рукописі повна назва Fantasia duobus subiectis. Та не спішіть спиратись на латинську підказку, адже до двох зазначених тем жартівник Бах додав ще й третю.
Для останнього твору програми Бах реформував звичну на той час сонату для скрипки та клавесина. Так призвичаєний до дотримання скромного супроводу солюючого інструменту в дуеті, клавесин у Сонаті для скрипки і клавесина № 2 ля мажор отримав соло. Добре, що писав сонату Бах для найкращого виконавця двору герцога Ангальт-Кетенського Леопольда – для себе.