Концертний зал Людкевича
190–600
Крізь вібрації у тиші запилюжених книжкових полиць, нарешті до концертного життя України повертаються забуті, заборонені, непомічені свого часу твори. А українські митці, яких засуджували на партійних зборах, обмовляли у газетах та примушували переписувати фінали творів, аби догодити образу позитивної «наддержави» радянського союзу, отримують заслужене повернення на сцену.
Адже музика воскресає й живе лише у моменті звучання, коли сакральним рухом диригент розсікає повітря, і весь оркестр у спільному пориві торкається вічності.
На початку 1920-х найвидатніший український симфоніст століття, Борис Лятошинський зазнав творчого формування як яскравий модерніст. У той час юний Кароль Шимановський із Тимошівки (сьогодні — селище поблизу Кропивницького) помандрував до Варшави на навчання. А П’єр Віссмер, майбутній митець постромантичного напряму, проходив перші кроки у музиці. Упродовж кількох наступних десятиліть вони напишуть масштабні твори найвишуканішого ґатунку, симфонічної могутності, сповнені відданості глибинам, що нуртують в фольклорі їхніх народів. А ще — це твори, натхненні душевною теплотою, яка воскрешає пам’ять про цих митців крізь роки — і це диво так необхідне нам зараз.
Міцні міжнародні зв’язки завжди були частиною української музичної історії та фестивалю «Віртуози» зокрема. Тому 24 травня у Львівській філармонії прозвучать твори українського, польського та франко-швейцарського авторів під орудою Вінсента Козловського, відомого польського диригента. Соло — Андрій Павлов, виступатиме — Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії.
Виконавці:
Програма:
Модераторка – Поліна Кордовська
За підтримки Action Musicale Pierre Wissmer
Партнер: Liatoshynsky Foundation