Концертний зал ім. С. Людкевича
220-550
Виконавці:
Програма:
«Ponte/міст» — так називають декілька вихідних, які італійці беруть між святами, аби подорожувати, насолоджуватися спілкуванням з друзями та відвідувати культурні заходи. 30 квітня тисячі італійців також відпочиватимуть, адже Італія завершуватиме святкування Festa della Liberazione / Дня визволення та готуватиметься до Festa dei Lavoratori / Міжнародного дня праці. Відчути настрої святкової Італії запрошуємо разом із галантними львів’янами — Академічним камерним оркестром «Віртуози Львова», яким цього вечора диригуватиме друг колективу з Рівного — Юрій Скрипник.
***
Чим особлива італійська музика? Здається, від самого зародження світського музикування італійці знали, що все має смак, колір та жагу до життя. Тут зародилася опера, звідси бере свої джерела балет; тут музика набула значення не лише мистецтва, а й змагання, адже кожен поважний виконавець доводив свою віртуозність поміж десятків конкурентів або ж навіть змагався у виразності з цілим оркестром, що диктував жанр інструментального концерту. Таким, визнаним Італією, віртуозом був Арканджело Кореллі, який у неповні 17 років випередив більшість талановитих сучасників і був прийнятий до Болонської філармонічної академії, до якої за декілька років прийняли й Джузеппе Тореллі. На відміну від палкого шанувальника Риму — Кореллі, Тореллі, за винятком декількох років за кордоном, не покидав Болоньї. Тож барокові віртуози не зустрічалися в реальному житті, однак їхня музика часто звучить у спільних програмах. А увінчуватиме ряд італійського бароко Антоніо Вівальді, який у своєму концерті використав теми з ліричних мадригалів. Та, певно, найбільше про Вівальді знає наш сучасник — музикознавець, композитор та головний диригент Accademia Barocca di S. Cecilia, засновник барокового колективу Modo Antiquo, що був двічі номінований на премію «Греммі», — Федеріко Марія Сарделлі, почути музику якого також пропонують «Віртуози Львова».
Містком до сучасності стане не лише відлуння церковної музики у концерті Сарделлі, а й «Античні танці і арії для лютні» Отторіно Респігі. Кожна з чотирьох частин сюїти містить мелодії вже забутих композиторів доби Відродження. Подібно у своїй музиці відроджував мотиви видатного попередника Томазо Альбіноні і Ремо Джазотті, створивши найзагадковіший твір ХХ століття — «Адажіо».
А мрію про римські канікули, яку подарував світові однойменний фільм, цього вечора втілюватиме музика ще одного нашого сучасника — Роберто ді Маріно. Три п’єси композитора завершуватимуть вечір, а разом із ним — і музичну мандрівку.