Відома музикознавиця Леся Олійник опублікувала рецензію на Сьомий міжнародний відкритий маратон пам’яті Василя Сліпака у журналі “Музика”. Повний текст читайте за посиланням, нижче — згадки про події, які пройшли у Львівській національній філармонії в рамках маратону.

Як відзначає рецензентка, “Мистецька концепція та організація цьогорічного Маратону належить Львівській національній філармонії і, зосібна, її генеральному директору Володимиру Сивохіпу. Як пояснював пан Володимир, вони прагнули відтворити ауру світоглядного простору Василя Сліпака, його сприйняття поступу України як руху до цивілізації (за висловом Віталія Портнікова). Тому й обрали «музику небесної блакиті» Малера, пісні й молитву до Василя, моцартівський «Spirito d’amore», «Нічні молитви» Гії Канчелі, що прозвучали в одній із музичних програм”.

Сім мистецьких In Memoriam об’єдналися під гаслом «У світлі Метеора», як знаку яскравого руху зірки, що освітлює небесний шлях. Їх створювали музиканти, для яких ім’я Василя Сліпака стало символом патріотизму й любові до України («Це так мало і так багато – любити свою землю!» – слова Василя), символом співака-захисника.

Присвяту митцям, земний шлях яких обірвався в час війн, продовжив Memoria-концерт у Львові за участю струнного квартету «Фенікс». Небесною музикою почилих Анни Гаврилець і Олександра Козаренка лунала «Молитва до Василя» (таку назву мала подія) в історичному місці – у Гарнізонному храмі святих апостолів Павла і Петра.

Перед початком до присутніх звернувся священник храму, отець Нестор Кизик: «Символічно, що цей вечір проходить тут, у Гарнізонному храмі, де відбувався Чин похорону Василя Сліпака – нашого Героя, який загинув, захищаючи нашу незалежність, свободу та гідність. Василь, як і багато інших захисників, зараз стоїть перед лицем Бога. Сьогодні Молитва звучить саме до Василя, щоби він і надалі продовжував захищати нас там, у небесному війську».

А напередодні, 29 червня – у день загибелі, в залі Львівської національної філармонії імені Мирослава Скорика звучала ІV Симфонія Густава Малера у виконанні філармонійного симфонічного оркестру під батутою польського диригента Вінсента Козловського.

Вибір саме цієї музики сприймався, як певний образний знак: своє сприйняття світу Василь відтворював через співання, що тривало до останньої хвилини, коли смертельна куля обірвала недоспівану пісню, його життя. Адже основою симфонії Малера є пісня, причому дитяча – та, що передає уявлення дитини про «Райське життя» (така вона й зветься). Утім, здавалося б, її наївні слова несуть насправді трагічний смисл, що неспівставний, дисонуючий зі світом реальним – «світом безкінечної, вічної дійсності, в якому минуле і сучасне воєдино» (за словами самого композитора).

Ця пісня звучить, як світоглядний підсумок у завершальній частині симфонії (солістка – Інна Федорій, володарка Гран-прі Міжнародного конкурсу імені Василя Сліпака). А для виконання в симфонії скрипкового соло спеціально прибув зі Швеції відомий український скрипаль Марко Комонько”.