Для Норберта Роденкірхена це був другий раз у Львові. Вперше, у 2008 році, він був запрошений Романом Стельмащуком на цей фестиваль, і виконав сольну музику, а також бароковий концерт з клавесиністкою Світланою Шабалтіною.
Враження від України зараз
Мене дуже вразила радість на вокзалі, куди багато жінок і дітей поверталися, можливо, на певний час, щоб відвідати своїх чоловіків. Таким чином, вони викликали дуже особливу емоцію. Я бачив, що діти з таким задоволенням повертаються у своє місто, в країну, хоч і ненадовго. Це було надзвичайно бачити. Зараз вони щасливі діти, але 24 лютого їм було страшно. Було багато жінок з дітьми, які просто зберегли життя.
Шлях до старовинної та сучасної музики
Я починав із сучасної флейти, а під час навчання мене зацікавила ансамблева музика, а також джаз. Крім того, я виявив, що дуже люблю імпровізувати, хоч особлива музична мова джазу мене не дуже приваблює. Я не відчув цього у своїй особистості. Але я відкрив для себе старовинну музику досить пізно, спочатку грав Моцарта, як і всі. Коли я навчався, мене розважали звуки старовинних флейт. Спочатку використовував їх для експериментальної або сучасної музики зі звуковими експериментами. Але мені подобалося грати в ансамблях старовинної музики і я багато чому навчився. Тому, звичайно, найважливіше, коли я звернувся до своїх друзів з ансамблю «Секвенція», вони запросили мене грати (мені було 30 років). Це вже давно, але так все почалося — дуже особливий особистий шлях, який я пройшов.
Викладачі старовинної музики
У мене було кілька вчителів для певних особливих аспектів гри на флейті, але для особливого підходу до старовинної музики у мене не було офіційного вчителя. Велику роль відіграла в цьому одна людина — це мій колега Бенджамін Беґбі. Мене надихнула спільна робота, і це, мабуть, приклад тієї дуже старої системи, коли знання та досвід передаються від однієї людини іншій під час спільної роботи. Сьогодні це надзвичайно необхідно не лише в академічній ситуації, але й у, наприклад, семінарській формі, де може бути більш прямий контакт з молодшим поколінням, щоб спитати: «Який у тебе план на життя», «Чим можу тобі допомогти», і це стосується не лише музики. Це також іноді про те, як жити і як думати про певні культурні чи політичні аспекти концепції життя.
Я не вчитель, але іноді беру участь у воркшопах, майстер-класах. Крім того, я люблю говорити про відсутню ланку між музикознавством і сценічною формою музики, якою є концерт. Адже потрібно багато творчості, щоб помістити будь-яку музику, яка є на партитурі або навіть у фрагменті рукопису, у форму, яку ми можемо представити на сцені чи на платівці.
Культура представляє країну
Відомо, що там є жахливі люди, які підтримують цю варварську російську атаку на Україну. Я не думаю, що хтось із цих людей дійсно слухає музику, ані старовинну музику, Моцарта, Дебюссі, ані Мусоргського, Пярта, Сильвестрова. Вони живуть у світі війни, який знає лише дешеву музику. Роздуми про сполучну силу музики вже є рушійною силою культури. Завжди важливо мати культурний і музичний досвід у власній країні та відкрити вуха й надати підтримку іншим країнам, звичайно, лише якщо вони дружні до вас!
Читайте про Фестиваль Давньої Музики:
Фестивальна преамбула давньої музики у Львові: підсумки першого дня
Сходинка до оркестру
Мета – виховання майбутньої аудиторії і молодих фахівців: директор-...
Пʼять спогадів про «Віртуозів Львова» на Збручі
30 років тому, у вересні-1994, свої перші репетиції розпочав Академ...
Благодійна виставка «Моє серце з тобою»
Вона поклала початок оновленому