У розпал міжсезоння Львівська національна філармонія продовжує серію камерних концертів української музики у фоє. 5 серпня о 19:00 організатори запрошують відвідати прохолодне фоє та почути музику, яку змусили мовчати минулого століття — але тепер вона повертається з новою гучністю.

Ініціаторка та художня керівниця проєкту, піаністка Віоліна Петриченко розповідає про його значення.

“У часи війни ми як ніколи розуміємо важливість збереження нашої історії та мистецтва. Львів — місто великих митців і багатих культурних традицій — завжди був музичним серцем Галичини. Саме тут творив Василь Барвінський — один із найвизначніших львівських композиторів. Його життя було сповнене успіхом й натхненням, проте жорстокий вирок долі обірвав усе, над чим він працював: десятиліття в таборах і втрата рукописів, що були знищені радянською владою. Історія Барвінського завжди мене вражала й надихала, тому я прагну зробити його музику знаною не лише в Європі, де я вже записала диски з його творами і регулярно виконую його музику на концертах, але й у Львові, де, на мою думку, його спадщина ще не займає належного місця в концертному житті міста. 

Сьогодні ми маємо спрямувати всі сили на те, щоб українська музика звучала й посідала гідне місце в культурному просторі. Саме тому я ініціювала серію концертів «Барвінський запрошує», яку було започатковано цього року, 20 лютого, символічно в день народження композитора. І відтоді вона поступово зростає, відкриваючи слухачам глибини українського камерного спадку. 

На попередніх вечорах прозвучали як твори самого Барвінського — квартет, квінтет, солоспіви, «Пісня Пісень», тріо, фортепіанні мініатюри — так і музика його українських сучасників: Левка Ревуцького, Федора Якименка, а сьогодні ми звертаємось до спадщини Станіслава Людкевича. Мені важливо, щоб на цих концертах виступали різні музиканти. Я прагну створити простір, де талановиті студенти зможуть виступати разом із досвідченими колегами, зростаючи як музиканти й як особистості.

Цього разу наша музична вітальня — тепла зустріч двох легенд галицької музики — Василя Барвінського та Станіслава Людкевича. Два композитори, два музичні авторитети, творчі особистості, об’єднані любов’ю до України. Їхні постаті відіграли виняткову роль у становленні й розвитку професійного музичного мистецтва Галичини. Вони були не лише однодумцями й колегами, а й щирими друзями. Творча співпраця, що почалася ще 1913 року, тривала десятиліттями й переросла в глибоке людське порозуміння. Навіть у найважчі часи, коли Василя Барвінського було репресовано, а його твори знищено, Станіслав Людкевич залишився поруч — із гідністю і мужністю відстояв добре ім’я свого побратима. У поважному віці він ініціював видання його камерних творів і особисто написав до них передмову. Це не просто факти — це свідчення глибокої взаємної поваги, що збереглася попри всі випробування”. 

Квитки на подію