Жан-Крістоф Фріш, флейта (Франція)

Загальна інформація

Жан-Крістоф Фріш подорожує світом від часу, коли створив ансамбль барокової музики «XVIII-21, Кочове бароко» і взявся досліджувати взаємодію європейської барокової музики з музикою народною. Цей грандіозний музичний проект став неабияким викликом у роботі з музикантами, що передається публіці через емоцію, та свідченням гуманізму, що лежить в основі кожного проекту.

Спочатку Жан-Крістоф Фріш вивчав біологію і з тих часів зберіг схильність до послідовності і докладності. Його неабиякий талант флейтиста виявився ще на початку кар’єри у блискучому виконанні сонат для флейти Вівальді. Для втілення свого новаторського погляду на барокову музику музикант створив «XVIII-21». Відтоді Жан-Крістоф Фріш присвятив себе керівництву ансамблем і відкрив новий шлях у прочитанні барокового репертуару, інтерес до якого зріс за останні сорок років. Його відчуття контрасту темпів, рівновага між високими і низькими звуками в оркеструванні та експресивна вигадливість фразування є особливими прикметами його інтерпретацій. У своїх пошуках він керується постійною переоцінкою вже досягнутого, спирається на неймовірні поступи у найвідважніших музикологічних відкриттях, автентичності та щирості музикантів, на свій особистий зв’язок з оркестром, заснований на довірі, відвертості, самобутності. З 2014 року керує магістерською програмою інтерпретації барокової музики у Сорбоні.

Концерти і вистави, які очолює Жан-Крістоф Фріш, музиканти називають «Індіаною Джонс барокової музики», а численні дописи відзначають його виняткові представлення.

«Культурне відкриття. Звук, відчутний на дотик. Майстер витонченої гри переходів між подібним та іншим» (Télérama)

«XVIII-21 грає контрасти як спорідненості, виявляючи велику повагу до поетичності. Через новизну деталей, якість прочитання і музикологічну строгість обраних варіацій» (Le Monde)

«Провідний» (classicnews.com)

«Чудовий дух уяви» (Early Music Review)

«Його енергія і його харизма переносять слухача у поетичний і чуттєвий світ» (Classica).

«Це називається безмежною повагою» (Télérama).

Поділитись