Ніколя Крауз – диригент
Французький диригент Ніколя Крауз здобував музичну освіту в США, Франції і Росії, зокрема у Московській консерваторії та Академії імені Ґнєсіних. Серед його наставників були Геннадій Черкасов, Едуард Амбарцумян, Ніколя Брошу, Жолт Наґі та Крістоф Ешенбах.
Ніколя Крауз регулярно виступає по всьому світу, даючи в середньому 40 концертів щосезону у різних країнах з такими оркестрами, як Національний оркестр Іль-де-Франс, Національний оркестр опери Монпельє, Оркестр Авіньйонської Опери, Національний оркестр Лотарингії, Симфонічний оркестр Ламоре, Паризький симфонічнй оркестр, Камерний оркестр Версалю (Франція), Симфонічний оркестр Arena di Verona, Симфонічний оркестр Лечче, Симфонічний оркестр Барі, Оркестр Orchestra Sinfonica Siciliana в Палермо (Італія), оркестр Віденського Concert-Verein (Австрія), Симфонічний оркестр Дьєр (Угорщина), Симфонічний оркестр Алмати й Оркестр державної філармонії Алмати (Казахстан), Санкт-Петербурзький державний академічний оркестр (Росія), Симфонічні оркестри Щеціна, Кельце, Білостоку, Любліна, камерний оркестр Вроцлавської філармонії (Польща), Симфонічні оркестри Бухареста і Сібіу (Румунія) та Симфонічний оркестр Оломоуця (Чехія).
Окрім того продиригував понад 300 концетів з камерним оркестром «Нова Європа», який він очолює як мистецький директор і головний диригент.
Співпрацював з такими солістами, як Франсуа-Рене Дюшабль, Ліза де ля Салле, Денис Кожухін, Анрі Демаркет, Неманья Радуловіч, Жерар Коссе, Сєрґєй Накаряков, Александра Соум, Едґар Моро, Светлін Русев, Пламена Мангова, Татьяна Васільєва, Давід Ґрімаль, Ніколас Дотрікур, Жан-Франсуа Зіжель, Фрасуа-Жоель Тіольє, Сандор Яворкаї, Рейчел Коллі д’Альба, Мая Боґдановіч, Роман Леле, Сара Немтану, Дебора Немтану, Марк Лафорет, Франсуа Дюмон, Ян Левіннуа, Кшиштоф Яковіч, Марат Бісенґалєв, Роберто Комінаті.
У його диригентському досвіді також такі опери й оперети, як «Фауст» Ґуно, «Аїда» Верді, «Любовний напій» і «Дон Паскуале» Доніцетті, «Сільська честь» Масканьї, «Весілля Фіґаро» Моцарта, «Три вальси» Оскара Штрауса, «Весела вдова» Легара, «Паризьке життя» Оффенбаха — загалом понад 100 виконань.