Цикл із дванадцяти «Трансцендентних етюдів» Ференца Ліста є одним із найскладніших у фортепіанному репертуарі. Його виконання потребує неабиякої майстерності від піаніста. Перший прототип цієї грандіозної композиції митець створив ще у п’ятнадцятирічному віці та побудував їх за тим самим принципом, що й Етюди (ор.740) його знаменитого викладача Карла Черні. Через деякий час Ф. Ліст повернувся до своїх юнацьких спроб, і, здійснивши ряд редакцій, у 1838 році представив світу новий цикл під назвою «Великі етюди». Фінальна версія, «Етюди вищої виконавської майстерності» або «Тренсцендентні етюди», остаточно була допрацьована у 1852 році. Десять із дванадцяти зразків отримали програмні назви, окрім №2 («Fusées» – «Ракети») і №10 («Appassionata» – «Пристрасть»), які належать Феруччо Бузоні, італійському композитору, піаністу, а також відомому музичному редактору.