Вже квіти куряться, немов кадильний дим;
ридає скрипка десь, як серце в самотині;
меланхолійний вальс, кружіння й млості дивні;
сумна краса небес в спокої віковім.

(с) Шарль Бодлер “Вечорова гармонія” уривок

Це буде особливий вечір, що збере в одному просторі і часі особливих музикантів, які творитимуть  для вас особливу поезію звуків.

Алессіо Піанеллі. Молодий, темпераментний сицилієць – поцілований талантом віолончеліст та композитор. Учень знаменитих Джованні Солліми та Томаса Деменги.

Творча біографія Алессіо вражає:  лауреат численних міжнародних конкурсів. Його виступи на іменитих міжнародних фестивалях завжди супроводжує гучний успіх. Він невпинно гастролює, виступає в якості соліста з відомими оркестрами, записує альбоми. Музику, що творить Алессіо Піанеллі часто видаються та виконуються на найкращих сценах Європи.

Цей фантастичний музикант грає на інструменті, який гідний його таланту – на віолончелі Евазіо Еміліо Гверра (Турин, Італія 1921)

Василь Заціха. Прекрасний скрипаль, що дивує публіку своєю віртуозністю з юнацтва. Ще будучи школярем, Василь ставав лауреатом багатьох престижних конкурсів. В казковому «Pantoum» скрипка в руках цього неймовірного музиканта заспіває по-особливому ніжно й емоційно та подарує незабутні враження.

Андрій Драган. Колосальний піаніст, учень легендарних Лідії Крих (Львів, Україна) та Адріана Отікера (Базель, Швейцарія), переможець численних фортепіанних та камерних міжнародних конкурсів. Запросити Андрія до виступів вважають за честь найвідоміші сцени Європи, США, Японії. Окрім цього, цей невгамовний, небайдужий, високоінтелектуальний митець є автором і натхненником проекту «Pantoum – Поезія Звуків»!

Так що ж таке «Pantoum»? Що особливого подарує слухачеві «Поезія Звуків»?  

Оригінально, Pantoum – являє собою поетичну форму малазійського походження, до якої часто звертались численні європейські автори. Схема доволі проста – у кожному наступному стовпчику повторюються два рядки з попереднього. Але репетитивність зустрічається не лише у поезії, вона супроводжує нас від першого подиху і впродовж всього життя, наповнюючи його змістом. Це рушійна сила, що веде нас назустріч невідомому. Роль репетитивності у музиці, як і зрештою у мистецтві загалом, важко переоцінити. Її начало відслідковується у всіх проявах звукотворення.

Кожен із композиторів, представлених у «Поезії Звуків», звертався до техніки Pantoum і кожен по своєму.

Цей аспект стилю Шуберта часто зазнавав критики та несприйняття сучасниками. Фрагменти тематичного матеріалу повторюються безліч разів впродовж «Тріо сі-бемоль мажор», проте щоразу набувають нового змісту. Палітра його звукових барв є витонченою, пастельною, наче сплетеною з півтонів.

Метод повторюваності є найбільш характерним для стилю мінімалізм, у якому написаний твір Джованні Солліми «Реперто н.12». За основу взятий незакінчений фрагмент Шуберта. У музиці Солліми даний стиль відіграє роль своєрідного каталізатора – безпосереднього та правдивого вияву емоційного стану. Це своєрідна сонористична призма, за допомогою якої композитор заглядає у традиції минулого.

Назва концерту – «Пантум» запозичена в одноіменної другої частини «Тріо ля-мінор» Равеля. Сучасники називали Равеля «найбільш досконалим годинниковим майстром» від музики. Народившись у родині інженерів, він змалечку захоплювався механічним рухом, що не могло не позначитися на творчості. Найяскраскравішим прикладом повторюваності у музиці Равеля є його знаменитий «Болеро».

«Поезія Звуків» – надзвичайний концерт, що змусить кожного замислитись, заслухатися досконалим звучанням, замилуватися витонченою естетикою Pantoum.

У програмі:

Франц Шуберт. Тріо Сі-бемоль мажор, тв. 99
Джованні Солліма. Reperto № 12 (на незакінчений фрагмент Шуберта)
Моріс Равель. Тріо ля мінор