Двадцять пʼять років без перерв і пауз, із постійним складом з семи музикантів, арсеналом найрізноманітніших інструментів та розмаїттям жанрів – за такий тривалий час інші колективи нерідко розходяться поглядами, розпадаються чи губляться в рутині. Але не цей ансамбль. Твір за твором, концерт за концертом, сезон за сезоном «Високий Замок» підіймається на свою мистецьку вершину й залишається впізнаваним голосом української сцени. Як? Про двадцять пʼятий концертний сезон читайте у матеріалі від Марти Стецько на сторінці медіа «Збруч».

Історичний нарис «Високого Замку»

У 1997 році цимбаліст Олександр Голубничий отримав із Німеччини несподівану пропозицію: в рамках українсько-німецького проєкту зібрати інструментальний ансамбль для роботи з державним театром Staatstheater у місті Кассель. Колектив сформували, а керівником обрали Андрія Яцківа, який незмінно усі ці роки веде ансамбль.

Значення ювілейного сезону

Ювілей – це не лише свято, а й нагода озирнутися й побачити, що тримає тебе на обраному шляху. Двадцять пʼять років плідної роботи пліч-о-пліч вибудували надійний фундамент ансамблю, з якого розростається їхня діяльність. Це – просвітництво, що втілюється у різних формах і спирається на «стовпи» цінностей, спільні для кожного учасника колективу.

Памʼять, що закарбовує

Зберегти памʼять – означає не дозволити важливому зникнути у вирі часу.

Якщо зазирнути у перелік цьогорічних концертів «Високого Замку» – одразу знайдемо підтвердження цим словам: значна частина подій була присвячена постатям, чия доля визначально перепліталася з долею української культури.

Памʼять, що плекає 

На цьому репертуарна різноманітність «Високого Замку» не обмежується – важливим напрямком сезону стала популяризація українського танго.

Спільно з солістом Львівської національної філармонії Орестом Цимбалою, творчий керівник ансамблю, лауреат голівудської премії GRAMMY за продюсування фінального саундтреку серіалу «Чорнобиль» Андрій Яцків ініціював Перший міжнародний фестиваль-конкурс українського танго у Львові. На гала-концерті «Королі українського танго» колектив виступив з програмою, що відкривала слухачам імена майстрів, про яких свого часу знали замало: Анатоля Кос-Анатольського, Богдана Весоловського, Евгена Козака, Степана Гумініловича та Ярослава Барнича.

Ідея була не стільки в суперництві, скільки в пошуку нових голосів та плеканні нової колективної пам’яті.

Памʼять, що формує

Діти. «Високий Замок» любить ділити сцену з наймолодшими артистами – любить ділитися із ними досвідом, а найголовніше – радістю творчого процесу. Так, за роки склалася особлива дружба з дитячим вокальним ансамблем «Квіти» Лапаївського ліцею імені Георгія Кірпи (керівниця – Галина Яцків). Учні з малих літ виходять на велику сцену філармонії, виступають із відомими солістами й, що важливо – отримують не страх, а радість від шквалу аплодисментів.

Памʼять, що допомагає 

У час, коли наша країна переживає найскладніші випробування, допомога Збройним Силам України стала пріоритетним завданням для кожного –  і для «Високого Замку» також.

Ще задовго до повномасштабного вторгнення ансамбль регулярно підтримував українське військо, зокрема активно гастролюючи східними регіонами країни. Сьогодні колектив незмінно бере участь у благодійних заходах – чи то у філармонії, гарнізонному храмі, чи безпосередньо у військовій частині.

Памʼять, що залишається по собі

«Гордість і слава музичного Львова та всієї України! Ті, хто заслужив не лише на захоплення і вдячність публіки, але й на високі державні нагороди і звання. Бо скоро три десятки років, як ці Артисти за велінням серця і совісті, за покликом національної гідності в душі (а не на догоду кон’юнктури шоу-бізу і не лише на жорсткий виклик війни) творили і творять національну культуру. І це не пафосні слова, це правда, про яку потрібно говорити і шанувати своїх – талановитих і справжніх», – відгукується Ольга Гошовська, дружина Ігоря Білозора, яка вже багато років співпрацює з «Високим Замком».

Авторка: Марта Стецько

Читати матеріал