«Я нічого не боюсь»

Знаменита симфонічна музика, просякнута драматизмом та волелюбністю, так близька українцям сьогодні.

Неділя 30.06.2024 / 17:00

Концертний зал Людкевича

190–350

Опис

«Я нічого не боюсь. Тільки Бога» — ці відомі слова оперного співака, Героя України Василя Сліпака дали назви концерту. Незламність та воля до перемоги відзначає і знаменитий твір Людвіга ван Бетховена, що невипадково був обраний для програми Академічного симфонічного оркестру Львівської національної філармонії у рамках маратону пам’яті Василя Сліпака. Символічна та натхненна історія про графа Егмонта з Нідерландів оповідається в музиці однойменної увертюри. Звукові рефлексії відображаються через канву трагедії Гете, де головний герой очолює передову боротьбу голландського народу, який прагне свободи проти іспанського гніту. Король Іспанії Філіп II захоплює графа за допомогою церкви, ув’язнює та страчує за звинуваченням у єресі. Але смерть Егмонта призводить до масових протестів і в підсумку сприяє незалежності Нідерландів.

Один з найпопулярніших зразків польського музичного авангарду — твір Генрика Гурецкого, «Симфонія жалобних піснеспівів». Написаний для оркестру та соло жіночого голосу, цей твір концентрує слухацьку увагу на образі матері в скорботі, що оплакує свого загиблого сина та є символічно співвідносною з Дівою Марією і водночас з жертвами Другої світової війни. 

За словами дослідниці А. Дзялак-Савицької, зробивши суттєвий внесок у розвиток авангарду, митець стверджував, що «навіть у 12-тоновій послідовності чує мелодію. А критики в його індивідуальному стилі, незалежно від технічно-композиційних пріоритетів, відзначають домінування кантиленного мислення і романтичного світосприйняття».

Перша частина твору (Lento — Sostenuto tranquillo ma cantabile) містить канон, в основі якого фрагмент монодичного розспіву XV століття. Його джерелом є старовинна народна релігійна польська пісня «Милий мій син, поділи з матір’ю свої рани…». 

Друга частина Симфонії (Lento e largo — Tranquillissimo) скорботна елегія. Композитор використав текст, вибитий на стіні гестапівської тюремної камери 18-річною польською дівчиною, учасницею антифашистського спротиву: «Мамо, не плач, ні. Пречиста Королева небес, Ти завжди підтримуй мене. Радуйся Маріє». 

Ці слова, з одного боку, концентрують увагу на трагічних історичних реаліях другої світової війни, з іншого – знову ж таки звернені до сакрального світу. 

Третя частина симфонії (Lento — Cantabile semplice) є варіаційною обробкою народної мелодії з регіону Сілезії, батьківщини Гурецкого. У тексті йдеться про матір, яка безнадійно тужить за загиблим сином: «Де ж ти пропав, мій синочку милий». 

Попри трагічні реалії, пам’ятаймо, що сакральне прагнення незалежності, за яке впродовж віків жертвували життям стільки гідних українських синів та доньок, обов’язково призведе до перемоги. 

 

Виконавці:

  • Лілія Нікітчук, мецо-сопрано
  • Академічний симфонічний оркестр Львівської національної філармонії
  • Марта Ключинська, диригентка (Польща)

 

 

Програма:

  • Людвіг ван Бетховен. Увертюра «Егмонт» тв. 84 (1810)
  • Генрик Гурецкі. Симфонія № 3 («Симфонія жалобних піснеспівів»), тв. 36 (1976)

 

За підтримки почесного консула Франції у м. Львові Павла Яреми

Поділитись

Партнери