Контрасти 30. Розмова з часом

Виконавці:

• Оксана Рапіта, фортепіано
• Мирослав Драган, фортепіано
• Андрій Гетьман, ударні
• Дмитро Олійник, ударні

Програма:

• Марʼян Кузан (1925–2005, FR). «Діахронії»
• Анджей Нікодемовіч (1925–2005, UA/PL). Варіації до мажор (1958)
• Володимир Рунчак (*1960, UA). Антисоната «Розмова з часом» (1993)
• Геннадій Ляшенко (1938 –1917, UA). «І дзвону дивного звучання, і тріпотіння листя на вітру…» (2004)
• Богдана Фроляк (*1968, UA). «Landscape For Two» (2015)
• Богдан Сегін (*1976, UA). «Ru-um-bambar» для фортепіано в 4 руки (1998/2023)
• Бейла Барток (1881–1945, HU). Соната для двох фортепіано та ударних (1937)

Модераторка – Марія Левкович

Оглядаючись на 30 років назад, мимовільно ми вбачаємо ті мерехтливі нитки долі, що турботливо звʼязали наше теперішнє й майбутнє. Так у 1995 році фестивалем була замовлена перша дуетна програма у львівських піаністів Оксани Рапіти та Мирослава Драгана — постійних учасників фестивалю, для яких писали і пишуть українські композитори. Саме до неї повернуться виконавці цього вечора, адже темою цьогорічного виступу стане відчуття часу: його літ та завмирання, те, як він множиться і прискорюється, і як розчиняється в миті краси та насолоди.

Діалог з часом розпочнуть контрастні «Діахронії». Їхній автор Марʼян Кузан — визнаний французький композитор родом з Львівщини, друг славетного графіка Якова Гніздовського, учасник української масонської ложі «Vox Ukrainae», шанувальник Шевченка. Вивезений дворічним малям, Кузан все життя відстоював свою належність до українського народу. Час Кузана мав дві годинні стрілки — французьку й українську, і їхнє биття — і склало ритми «Діахроній».

Вимушеним емігрантом став і український композитор Анджей Нікодемовіч, який, після заборони радянським режимом викладати тут, змушений був переїхати зі Львова до Польщі. Його діалог з часом розгортається у збережених спогадами львівських років, які назавжди лишились у творах, написаних до 1980-х, серед яких і вибрані піаністами Варіації.

Зовсім інакше час осмислює «антагоніст» сучасної української музики — Володимир Рунчак. Його візитівкою є заперечення сталого та надійного, тож відомий від бароко жанр сонати композитор випробовує на міцність, змушуючи слухачів ставити собі питання: «Чи є імунітет до вимог часу?» Антидотом до рушійної сили авангарду стане увіковічнена строгими канонами поліфонія музики Геннадія Ляшенка, піднесене голосоведення пʼєси «Landscape For Two» Богдани Фроляк та безперервний звуковий потік-поєднання пристрасного танцю чоловіка й жінки («румби») із постійним кислуватим присмаком («ревеню») у пʼєсі Богдана Сегіна.

Завершить програму твір, що викликав фурор у Європі 1930-х — Соната для двох фортепіано і ударних угорського композитора Бейли Бартока. Символічно, що доленосну премʼєру Барток також виконав разом зі своєю дружиною — Діттою Пасторі-Барток.

Марія Левкович