Виконавці:

• Наталія Гордєєва, скрипка
• Віоліна Петриченко, фортепіано

Програма:

• Станіслав Людкевич (1879–1979, UA).
  • «Тихий вечір» (1956)
  • «Листок до альбому» (1917)
  • Соната для скрипки з супроводом фортепіано (1965)
  • Ноктюрн «Після прочитаного листа від О. Ю.» (1954)
  • Колискова пісня для скрипки з супроводом фортепіано (1905)
  • Чабарашка для скрипки з супроводом фортепіано (1912)
  • Варіації на народну тему для скрипки з супроводом фортепіано (1945–1946)

Модераторка – Марія Левкович

Життя класиків, на перший погляд, не лишає шансів на таємницю — детально складені біографії чекають свого часу у бібліотеках, а особисті історії та навіяні легенди стають суспільним здобутком. Тож цілком зрозумілим є відчуття нестачі нового, незнаного, невідкритого, яке переслідує сучасників. Музикантам пощастило мати імунітет до плину часу, адже інтерпретація твору — це завжди про відкриття. Скрипалька Наталія Гордєєва та піаністка Віоліна Петриченко неодноразово ставали першовідкривачками української музики для європейської публіки. На цей раз нова програма від солісток прозвучить у Львові й буде присвяченою 145-літтю від дня народження патрона концертного залу філармонії — Станіслава Людкевича.

Її розпочнуть нещодавно вперше представлені дуетом у Копенгагені Варіації на народну тему. Все ще дослідники дискутують стосовно використаної Людкевичем теми, адже цілком ймовірно, що народною композитор назвав власну мелодію, написавши її подібною до фольклору, проте є й ті, хто впізнав у ній пісню «Червона калино, чом не процвітаєш?». Відлуннями народних тем сповнені й Соната для скрипки з супроводом фортепіано, що єднає її з «Valse Lente», в якому чується мелодія пісні «Ой ти, дівчино зарученая» та з переосмисленням Людкевичем забутого народного танцю — чабарашки. До останнього Людкевич звертається майже в усі роки своєї творчості — жартівливий стрімкий танець навіть ліг в основу однієї з найінтимніших сюїт композитора — однойменної сюїти для фортепіано «Чебарашки», присвяченої «В[исоко]П[оважаній] О. Ю».

Загадкова О. Ю. присутня і в назві наступного твору — фортепіанної мініатюри Ноктюрна «Після прочитаного листа від О.Ю.». Ольга-Олена Юркевич — українська геофізикиня, сейсмологиня, кандидатка фізико-математичних наук, членкиня НТШ з’являється у житті Людкевича у післявоєнні роки. Людкевич був частим гостем у львівському помешканні Ольги Юркевич, де збиралося чимало інтелігенції — письменниця Ірина Вільде, художниця Олена Кульчицька. Композитор приходив на обіди, партію ремі-бридж, а також часто музикував у ансамблі з Ольгою. Згідно з датуванням, «Ноктюрн» був написаний 24 грудня 1954 року. З усіх адресованих Людкевичу листів за змістом до пʼєси близьким є наступний:

«Між нами зложились дуже специфічні відносини. Часом я забуваю хто Ви — і поводжусь з Вами так просто й безпосередньо — що навіть можна б вимагати більше поваги. А часом я дивлюсь на Вас — спеціально коли Ви граєте і насолоджуюся кожним моментом — кожним Вашим ударом в клавіші. Мішанина добра й зла — безпосередності й пошани, належної Вам, — а наприкінці питає, — А може Ви схочете написати мені лист нотами?».

Чарівна панна, щоправда, міфічна зʼявляється і в пʼєсі «Тихий вечір», її образ Людкевич запозичив з пісні Йоганнеса Брамса «Sommerabend», написаної на слова поезії Генріха Гайне.

Завершуватиме програму концерту написана ще до віденських студій та обох світових війн «Колискова пісня» для скрипки з супроводом фортепіано — ніжне прощання з обіцянкою нового світанку.

Марія Левкович

Ноти (зокрема рукописи) надані
Меморіальним музеєм Станіслава Людкевича