“Камо пойду от лица твоєго, Господи, і от Духа твоєго камо біжу..” Миколі Лисенку – 180!

22.03.2022
Опис

Це прийшов до нас в гостину.

Той, що пісню, як дитину, –

Викохав, навчив співати,

Щоб кріпились наші душі,

Щоб безмежною тугою,

Звуком радощів і болю,

Загрівала нас до бою –

За добро, красу і волю…

(Богдан Лепкий: З привітального вірша Миколі Лисенкові на його зустріч у день

35-літнього творчого ювілею 7. XII. 1903 р. у Львові)

 

Тож витай нам, український Соловію,

На галицькій землі!

Витай нам, Миколо, серед мурів

колишньої столиці князя Льва.

Витай нам, дорогий Будителю,

У тій закутині української землі,

Де наше громадське життя

Потекло хотяй вузькою,

Але за те бистрою і глубокою річкою…

 

(з привітання Філарета Колесси, 7 грудня 1903 р. у Львові)

 

 

Дорогий наш БУДИТЕЛЮ!

Сьогодні, 22 березня 2022 року ми святкуємо Твоє 180-річчя від дня народження – Дня народження корифея української музики – Миколи Лисенка.

В історії української національної культури Лисенко став творцем класичних зразків у всіх основних музичних жанрах: оперному, кантатно-ораторійному, інструментально-симфонічному та камерному – вокальному, фортепіанно-інструментальному та хоровому, включно з духовною музикою. Творчість Лисенка була не лише високим мистецьким здобутком, вона стала джерелом і стимулом, які привели до сьогоднішніх досягнень української музики.

Не менше значення має музично-громадська діяльність Лисенка. Він заклав основи музичної освіти в Україні, був педагогом, музикознавцем, виконавцем. У творчості він закликав до злиття фольклору із професійною музикою, у громадській сфері – до єднання українців Великої України і Галичини. Все життя і діяльність Лисенко присвятив рідному народові. Людина, Громадянин, Мистець творять в його особі невідривне ціле, величну у своїй простоті постать.

Саме у Львові, ще за життя М. Лисенка,  створилася традиція вшанування визначного Майстра, коли Лисенкові роковини поряд з Шевченковими днями стали визначними подіями в культурному житті українців. Ця традиція Лисенкових святкувань сягає 1903 року, коли вся Україна відзначала 35-ліття творчої діяльності видатного Музиканта. Особливо урочисто проходили святкування у Галичині, зокрема у Львові 7-го і 8-го грудня, за присутності і участі самого Ювіляра, який перетнув кордони Російської імперії та Австро-Угорської монархії. Це було гідне подиву свято національної культури, яке за масштабами не мало собі рівних в Україні.

Менш як через десятиліття вже відомі українці з Галичини перетнули кордони двох імперій, щоб 7 листопада 1912 року грандіозною стотисячною ходою в Києві – від Володимирського Собору до Байкового кладовища – провести геніального композитора в його останню путь… Ці проводи переросли в справжню національну маніфестацію за участю численних делегацій з усіх куточків України. Для того, щоб царська поліція не конфіскувала безцінну реліквію – червону китайку, якою була покрита, за стародавнім козацьким звичаєм, домовина Лисенка – львівська музична делегація (О. Нижанківський, Ф. Колесса, С. Людкевич) взяла її на збереження до Львова у сховища Вищого музичного інституту, який згодом гордо почав нести ім’я Лисенка.

Низка мистецьких ювілейних вечорів та концертів до 25-ліття смерті М. Лисенка, зокрема – і в залі Міського театру – відбувалися у Львові протягом 1937 року. Вже тоді, від проведення ювілейних концертів 1937 року, з ініціативи Ради Союзу Українських Професійних Музик у Львові, розпочав роботу ювілейний комітет  для приготування до відзначення 100-річчя від дня народження Лисенка в 1942 році.

Ані прихід радянського тоталітарного режиму від 1939 р., ані наступна фашистська окупація Львова не стали перешкодою для підготовки і проведення справжнього Національного свята української музичної культури. Від 22 березня 1942 року в окупованому  Львові відбувся ряд величних заходів – за підтримки і благословення Митрополита Андрея Шептицького – на відзначення 100-х народин Великого Композитора. Це – Святочна академія в залі Оперного Театру; Лисенківські концерти у радіо; Лисенківська виставка; Краєвий конкурс хорів Галичини і фестиваль української пісні…. Зрештою – відновлення діяльності Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка (під назвою Державна музична школа), директором якої став Василь Барвінський.

 

Таке гідне вшанування було справжнім проявом і тріумфом нескореного українського духу!

В перший рік Незалежності України, в березні 1992 року, у нас знову величаво відбулося грандіозне мистецьке свято під промовистою назвою «Фестиваль Лисенка у Львові», присвячений 150-річчю від дня народження корифея української музики. Цей ювілей вперше освятився Урочистою Літургією в церкві Св. Миколая. Упродовж фестивальних днів виконувалися найкращі твори нашого Класика – «Юнацька Симфонія», уривки з опер, кантати, солоспіви та інструментальні твори. В окремих концертах звучали хорові твори, а вперше виконувалася духовна музика Лисенка. На сцені театру ім. М. Заньковецької було поставлено оперу «Ноктюрн», на філармонійній сцені – постановка дитячої опери «Пан Коцький». Важливими подіями стало проведення науково-теоретичної конференції та організація виставки «Лисенко і Галичина».

Сьогодні, 22 березня 2022 року ми святкуємо 180-річчя від дня народження – Дня народження корифея української музики – Миколи Лисенка. Напевно – це святкування особливе. Не тільки тому – що воно сьогодні майже непомітне і не таке величне. Як у всі попередні рази. Адже в Україні – Війна, запекла боротьба з російським агресором – боротьба на Смерть, але – за Життя!

Сьогоднішній ювілейний концерт на площі Ринок у Львові може відбуватися під звуки повітряної тривоги – як і пишуться ці ранкові рядки – коли розриватимуться ворожі ракети в небі над Києвом чи Харковом, Черніговом чи Маріуполем, Сумами чи Херсоном – просто над Нашою єдиною, оспіваною Лисенком Україною.

Але сьогодні ми боремося, єднаємося і оспівуємо нашого Дорогого Будителя!

І – молимося – Лисенковою безсмертною «Молитвою за Україну»:

 

Боже великий, єдиний,

Нам Україну храни,

Волі і світу промінням

Ти її осіни…

 

Пропонуємо до прослуховування духовні хорові композиції Миколи Лисенка у виконанні Камерного хору «Gloria», дириґент – Володимир Сивохіп.  Записи із збірки “Камо пойду от лиця Твого” (2002):

 

Боже великий, єдиний (Музика Миколи Лисенка, слова Олександра Кониського)

 

Пречистая Діво, Мати Руського краю (Гармонізація Миколи Лисенка)

 

Крестним древом (Гармонізація Миколи Лисенка)

 

Камо пойду от лица Твоєго, Господи (Музика Миколи Лисенка, гармонізація Романа Стельмащука)

 

Херувимська пісня (Музика Миколи Лисенка)

 

 

Володимир Сивохіп

Генеральний директор

Львівської національної філармонії

Народний артист України

Лауреат державної премії ім. М. Лисенка

 

 

 

Поділитись


Популярне

11.08.2021 Концерти

Музика в старому Львові: програма фестивалю

Вже за кілька днів у Львові розпочнеться VIII Міжнародний фестиваль "Музика в старому Львові", який...
27.03.2020 Медіа

Архівні відеозаписи виконань колективів і музикантів Львівської філармонії. Частина 2

Продовжуємо знайомити із архівними відеозаписами проєктів за участі колекти...