«Народ, що не пам’ятає своєї історії, не готовий зустріти своє майбутнє, саме тому ворог великі сили і ресурси втрачає саме на фальшування історії як минулого, так і сучасності. Але скільки не називай темряву світлом — сенс явищ від того не зміниться»
Юлія «Тайра» Паєвська

Сьогодні, у день наймасовіших розстрілів під час Революції Гідності, під час якої 107 протестувальників загинуло за суверенітет та цінності свободи вільної держави, у нашому фоє щогодини — негучно — лунатиме музика, народжена Майданом. Частина обраних творів писалася буквально на барикадах, частина — в перші тижні після розстрілів.

Складно підібрати слова, коли мова йде про Небесну Сотню. Потрясіння від тогочасних подій залишається як рана, що кровоточить та не може загоїтись. Революція Гідності наче зі сну пробудила свідоміть українців, стала точкою «кипіння» та спротиву проти проросійського курсу тогочасної влади. Все гучніше звучало гасло Миколи Хвильового «Геть від москви!», влучні та вічно актуальні вірші Шевченка, все впевненіше лунала українська пісня. Майдан об’єднав всю Україну в спільній боротьбі, де чітко було зрозуміло хто ворог. Пам’ять про перші втрати неозброєних мирних мітингувальників, лють від несправедливості, чесноти, в які вірили герої Небесної Сотні, запеклись в серцях тих, хто залишився живим й продовжив боротьбу в АТО, адже росія не зупинилась й розпочала війну, що триває вже майже 12 років.

Людська пам’ять коротка – як показує історія, ми схильні забувати. А ще історія циклічна, тож поки ми не засвоїмо урок, вона буде повторюватись. Страшною ціною – життів людей світлих та ідейних, митців, батьків, синів та дочок, добровольців та волонтерів, та тих, хто попри все обрали захищати незалежність України.

«То ж що залишається нам? Творити, творити. Всупереч усьому. Створити те, чого немає в дійсності, кинути людям фантазію, ідеальне, неіснуюче, але прекрасне. Запам’ятайте, бо місія наша – велика». Лесь Курбас крізь час залишає ясний посил, якою має бути наша творчість та місія мистецьких інституцій.

Лютневий календар Львівської філармонії об’єднує дві фундаментальні складові людського життя – любов та пам’ять.

Тож сьогодні, 22 лютого, ми говоримо про дві події, що червоною ниткою об’єднують тему життя та смерті, проживанню радості та болю, а найголовніше – присвячені Небесній Сотні. Це – Меса До мажор Людвіга ван Бетовена, що звучатиме 22 лютого на концерті «Воїнам світла» та Реквієм Антоніна Дворжака, що лунав на сцені Львівської філармонії 20.02 у 2022 році.

За класичною структурою меси, що вийшла за розуміння літургійної римо-католицької служби, обидва композитори привносять щось нове до своїх творінь – для Бетовена в спробі перевершити Гайдна (майстра приурочених мес) з’явилась просвітлена й жива, сповнена глибокого почуття розмова з Богом, де не було місця беззмістовному блиску чи порожній віртуозності. Така зміна від радісно-світлих мес Гайдна до задумливої композиції Бетовена вкрай збентежила тогочасних слухачів, що не змогли гідно оцінити Месу до мажор.

В свою чергу для Дворжака, за плечима якого вже було декілька вагомих творів на релігійну тематику, масштабний Реквієм став своєрідним виходом з образу типового романтичного «природнього» композитора, що вдало стилізує народні танці та відкрило багатогранність та глибину зрілої особистості Дворжака. Як зазначає сам митець: «Я сповнений надії і точно знаю, що доклав чимало зусиль, щоб знову зробити ще один крок далі, або, можливо, навіть більше, ніж я зробив, скажімо, у Stabat Mater чи в деяких інших моїх творах».

Реквієм – заупокійна меса, котру композитор створив на замовлення Бірмінгемського музичного фестивалю. Особистої втрати в реквіємі Дворжака не прослідковується, однак більш вірогідно, що композитор розмірковує в музиці про власне життя – про радість та біль, Бога та спокуту в ньому, цінність земного життя, що робить цей твір універсальним для слухачів, щоб пережити власні емоції.

У Месі до мажор Бетховен переосмислює латинський текст та наділяє його глибоким емоційним наповненням, що не було притаманним тогочасним месам, написання яких вважалось рутиною. Так, в Бетовена кожна частина забарвлена певним характером: розкаяння, радість, впевненість, величність, ніжність, урочистість та віднайдений спокій.

Реквієм Дворжака дає місце нашому болю бути прожитим, розділеним, в той час як Меса Бетховена – це світла присвята, де є місце надії та пам’яті, що сприймається не як траур, а як сила, що об’єднує.

Чекаємо вас 22 лютого на концерті «Воїнам Світла»

Герої Небесної Сотні, полеглі воїни АТО та воїни повномасштабного вторгнення віддали найцінніше, що в них було. Тож обов’язком нас, живих, є нести далі їхню місію, присвячувати їм концерти, згадувати їхні слова та людяність і докладати всіх зусиль, щоб пам’ять ніколи не потьмяніла.

Анна Кузик