П’ятого жовтня у Львівській національній філармонії імені Мирослава Скорика в рамках 28 Міжнародного фестивалю сучасної музики «Контрасти» відбувся концерт «Молотки і Майстер».

Концерт складався з фортепіанних творів сучасних молодих композиторів, які є представниками нової генерації високого українського музичного мистецтва. Це студенти Львівської національної музичної академії імені М. В. Лисенка: Аліса Формазюк, Ксеня Стеценко, Анастасія Сисенко, Мар’ян Філь, Ігнатій Моісеїв, Денис Кучер. А також студент Національної Музичної Академії України — Гліб Фаренюк. Троє піаністів, студентів Львівської Академії: Христина Бенюк, Соломія Саламанюк, Віталій Дворовий творили на сцені разом з композитором Глібом Фаренюком. Останній, своєю чергою, представив також транскрипцію Третьої симфонії Бориса Лятошинського.

На події побували студенти ІІ курсу фортепіанного відділу Академії. Завдяки ініціативі своєї викладачки Анни Іванюшенко, молоді музиканти поділились враженням від почутого:

Анастасія Сатко: Всі композитори, твори яких звучали на концерті, народилися у вільній Україні. Це ті митці, які вже утворюють сучасну українську культуру і формуватимуть її у найближчі десятиліття. Така можливість слухачів ознайомитися з музикою сучасності і, безпосередньо, нашою українською сценою, — це безумовно важлива складова у розвитку світогляду та можливість побороти внутрішню меншовартість. 

Те, як неймовірно організатором вдалося поєднати минуле та сучасність, вражає. Якими б сміливими не були пошуки молодих композиторів, безумовною є їхня повага до видатних майстрів, які творили історію українського мистецтва багато десятків років тому. Такі заходи надзвичайно потрібні в наш непростий час. Вони дають можливість зрозуміти, наскільки важливо плекати своє, не забуваючи минуле, звернути увагу на молоде покоління, яке вже зараз творить історію. Побачити, що саме зараз, українська музика виборює свій голос між звучанням гармат та сирен, і бути впевненими — вона ніколи не згасне».

Особливо музикантка відзначила фортепіанний цикл «Сон» Дениса Кучера, що складається з трьох частин: «Компас», «Спогад» та «Політ». Він, за її словами, послугував чудовим завершенням знайомства слухачів з сучасним мистецтвом.

А Костянтин Родін детально розповів про твори програми:

Першим в програмі концерту прозвучав твір Аліси Формазюк «У чорно-білих тонах» (2020) назва якого, за словами авторки, символізує сумніви та переживання людини, мінливість настроїв від песимізму до оптимізму, аж до очікування світлої розв’язки. Виконував твір Віталій Дворовий. У його виконанні твір прозвучав ніжно, що і відповідало “мрійливій” природі даного твору. Звуковий діапазон не перевищував mf, — можливо, твір звучав трішки затихо, проте це і спонукало сконцентрувати свою увагу, більше зануритись у музичне полотно. Гра Віталія ввела глядачів у своєрідний транс. 

Наступними прозвучали дві концертні п’єси Ксені Стеценко (2021–2022), виконував їх Гліб Фаренюк. Калейдоскопічність гармоній, тембрів, регістрів та динамічних відтінків, усе це, попри формат мініатюр, дало змогу відчути великий спектр почуттів. 

Третім твором у програмі був «Стилос» Анастасії Сисенко (2022). З коментаря авторки: «Стилос для фортепіано, це музика, що написана в час війни, коли дисонанси загострені як ніколи, і так хочеться світлих гармоній. Коли розумієш, що писати, — єдине, що залишається…». На сцені виступив Віталій Дворовий.

Далі були виконані три прелюдії Мар’яна Філя, програмність яких будується на українському фольклорі: «Проміння лісу», «Гнів», «Містична ніч». Презентувала їх слухачам Христина Бенюк. З відгуків слухачів, багатьох ці прелюдії здивували найбільше. Христина прекрасно передала символізм музики. Кожна прелюдія сприймалась органічно та художньо довершено. Браво автору і виконавцю!

Кульмінацією концерту стала світова прем’єра Третьої симфонії Бориса Лятошинського у перекладі на два фортепіано у вісім рук. Автором цієї монументальної роботи є Гліб Фаренюк. 

Сам композитор процес зародження ідеї написання твору коментує так: «Це не було способом проведення часу, симфонія наче заговорила: «Переслухай мене!». Тоді українці й весь світ побачили, на що росія перетворює Маріуполь і спостерігали за подвигом полку «Азов». Це був момент, коли вперше за довгий час я відчув себе слухачем; це стало одним з найбільших моїх емоційних вражень від музики взагалі».

Виконання справило феєричне враження. Професійно зроблений переклад надав твору нових характеристик і значень. В цьому творі символічним є те, що у ньому сходяться сучасне та минуле, з яким особливо зараз ми знаходимо багато спільних точок дотику. Звичайно, в порівнянні з оркестровим оригіналом він сприймається складніше, оскільки відображення твору обмежено можливостями рояля, але назвати недоліком це не можна, тому що музика не завжди має бути зрозумілою з першого погляду.

Загалом, уся музика на концерті була по-своєму «непростою»: елітарною, проте доступною кожному в міру своєї обізнаності. Певен, що враження від концерту слухачі запам’ятають надовго».

Марта Савчин зізналась: «Насправді, я не є великою прихильницею модернової музики. Але було дуже цікаво послухати твори композиторів-однолітків, а найголовніше — виконання та подачу такої музики молодими піаністами. І що я скажу?.. На мою думку, всі чудово впорались із завданням! Контрастно, по-філософськи та якісним звуком. Хотілося б відзначити Ігнатія Моісеїва і його дві прелюдії — мій фаворит серед творів.

Вона також закцентувала на значенні симфонії Бориса Лятошинського у перекладенні:

«Прослухавши твір, я з впевненістю можу сказати, що це повноцінний твір для двох роялів. Видно, що пророблено багато роботи. Твір складний, у першу чергу, в співвідношенні чотирьох партій: переклички, гра швидких пасажів одночасно у двох партіях… Виконали цікаво та емоційно. Дуже радію, що молоді виконавці мають змогу більше концертувати, виходити на сцену і таким чином популяризувати українську музику».