Музична вітальня Барвінського: Якименко

Виконавці:

• Степан Сивохіп, англійський ріжок
• Модест Менцінський, віолончель
• Марія Федина, фортепіано
• Віоліна Петриченко, фортепіано

Програма:

• Федір Якименко.
  • Шість п’єс на українські теми для фортепіано в чотири руки
  • Три п’єси на українські теми для соло фортепіано
  • «Еклога» для англійського ріжка
• Василь Барвінський. Соната для віолончелі та фортепіано

Барвінський казав про себе: «Я — композитор без нот». Після десяти років концтабору в Мордовії він повертався до власної музики з пошкодженої пам’яті — бо рукописи спалили у дворі консерваторії, якою він керував 33 роки. Якименко своїх нот не позбувся — але його музика теж мовчала десятиліттями: емігрував, видань майже не було, архіви не розкривалися.

Обидва народилися 20 лютого. Обидва опинилися поза межами офіційної української музики — кожен своїм шляхом. І обидва досі повертаються.

2026 рік — ювілейний для Федора Якименка (1876–1945). Харків’янин, що починав у Петербурзі, а свій стиль знайшов у Франції — одночасно з першими імпресіоністами, ще до того, як це стало напрямком. Повернувся до Росії «французьким декадентом», якого не розуміли консерватори. Врешті осів в еміграції, писав витончену камерну музику, де українська інтонація зустрічається з європейською чутливістю початку ХХ століття — і не розчиняється в ній, а тримає свою форму.

На концерті прозвучать його «Шість п’єс на українські теми» для фортепіано в чотири руки, «Три п’єси на українські теми» для соло фортепіано та Еклога для англійського ріжка — рідкісний тембр у просторі «Вітальні», рідкісна сторінка в камерній музиці того часу.

Поряд — Соната для віолончелі та фортепіано Василя Барвінського: один із тих творів, що пережили все.

ЖИВИЙ ЗВУК