Виконавці:

• Петер Яблонський, фортепіано (Швеція)
• Академічний симфонічний оркестр INSO-Lviv
• Пол Манн, диригент (Велика Британія)

Програма:

• Йоганнес Брамс. «Трагічна увертюра», тв. 81
• Борис Лятошинський. Концерт для фортепіано з оркестром, тв. 54 («Слов’янський»)
• Антонін Дворжак. Симфонія №7 ре мінор, тв. 70

Модератор: Юрій Чекан

13 вересня оркестр INSO-Львів відкриває концертний сезон 2025-26  подією «ДОТИК». Цей вечір — результат осмислення попереднього досвіду та повернення з відновленими силами, свіжими ідеями, глибшими перспективами. Дотик — це про зв’язок, близькість і творення нового, як на знаменитій фресці Мікеланджело.

Програма концерту — це три різні дотики: до серця, до історії, до ідентичності.

Розпочнемо із «Трагічної увертюри» Йоганнеса Брамса — твору, в якому кожна нота звучить, ніби затамований подих часу. Тут немає патетики, лише гідна, зосереджена скорбота — як погляд у глибину нашого сьогоднішнього досвіду, де памʼять і краса вже не роздільні. Цей вступ  як символ світла, яке пробивається через завісу темряви.

У центрі програми — Концерт для фортепіано з оркестром українського класика Бориса Лятошинського (op. 54), відомий під назвою «Слов’янський». Лятошинський творив на зламі епох, у контексті буремної історії, і цей концерт — свого роду музичний маніфест, глибоко особистий і водночас національний. Це можливість почути великий твір, що досі нечасто звучить на українських сценах. У ньому — тривога й протест, ніжність і гнів, туга за гармонією в темні часи. Соліст – Петер Яблонські, шведський піаніст, який цьогоріч здобув шведську премію Grammis у категорії «Класичний альбом року». Прочитання українського твору шведським солістом обіцяє зробити цю зустріч цікавою.

Кульмінація вечора — Симфонія №7 ре мінор Антоніна Дворжака. Вона народжена з болю, але звернена до надії. У цій симфонії немає поверхневого блиску — вона внутрішньо зібрана, сповнена прихованої сили, як ріка, що несе пам’ять поколінь, крізь біль до світла. У кожному русі — боротьба та примирення, глибока любов до народу, до коренів, до того, що формує людину зсередини. Фінальний твір — мов завершальний акорд вечора, лагідний дотик до всього, що вже пережито, того, що зробило нас свідомими.

За диригентським пультом добре знайомий львівʼянам Пол Манн (Велика Британія), за роялем — Петер Яблонські (Швеція), піаніст із рідкісною емоційною чутливістю й філософською глибиною звучання.

У час, коли світ говорить з нами на підвищених тонах, класична музика повертає нас до сили тиші, до цінності уважності, до глибини присутності. Дотик — це початок довіри. Дотик — це більше, ніж звук. Це зустріч з мистецтвом, із глибиною, із собою, адже до істини натовпом не ходять, до неї в кожного свій шлях.

Фундація Лятошинського опікується та вивчає творчість Бориса Лятошинського, популяризуючи українську академічну музику у світі.